Небольшой рассказ про городище актау! !

Сначала появились мануфактуры - предприятия, на которых был ручной труд (не использовались машины), но наблюдалось разделение труда и большое количество рабочих. Затем труд стал понемногу механизироваться. Появлялись первые машины и станки. Поначалу они находили применение в лёгкой промышленности (прялка Харгривса, прядильная машина Хейса), затем и в тяжелой - металлургической и обрабатывающей (прокатный станок, токарный станок). Мануфактуры преобразовывались в заводы и фабрики.

Положение рабочих постоянно ухудшалось. Владельцы предприятий вводили жесткую дисциплину, ничем не ограниченный рабочий день от зари до зари, отсутствие выходных и отпусков, не было охраны труда.

Рост производительности труда из-за машин привёл к тому, что постепенно владельцам предприятий стало требоваться меньше рабочих. Они стали выгонять лишних рабочих на улицу, но они становились бродягами и нищими, и жилось им ещё хуже, чем когда они были рабочими. Тогда среди английских рабочих появилось движение луддитов - разрушителей машин, они ломали машины, чтобы избежать увольнения лишних рабочих. Каждый из них хотел сохранить свой образ жизни, каким бы тяжелым он ни был, потому что без работы было еще хуже.

Очолював єгипетську державу правитель, який мав величезну владу. З утворенням єдиної держави його почали іменувати «володарем обох земель». Він вважався живим богом і носив титул Сина Сонця.

Давні єгиптяни називали царя Пер-О, що означало «Великий дім» (тобто палац). Греки давньоєгипетське слово «перо» вимовляли як «фараон». Звідси походить назва правителів Єгипту – фараон.

Фараон у Стародавньому Єгипті одноосібно керував державою: одночасно був і верховним правителем, і головнокомандувачем. Тільки він мав право призначати та звільняти чиновників, видавати закони, оголошувати війну та укладати мир. Уся земля вважалася його власністю.

Найближчим помічником фараона був візир, який виконував обов’язки головного скарбника, стежив за станом зрошувальних каналів, зберіганням зерна, будівництвом фортець тощо. Влада на місцях, у номах (єгипетських областях), належала - номархам, яких особисто призначав фараон.

Знатні та багаті люди – вельможі – виконували різноманітні доручення фараона, були суддями на місцях, обіймали різноманітні посади. У розпорядженні вельмож було багато чиновників[1], стражників і воїнів. Серед чиновників виділялися грамотії – писарі. Вони займали високе становище в суспільстві. Писарі записували прийняті фараоном рішення, складали угоди, визначали та збирали податки вели облік польових робіт, врожаю, кількості худоби та ін.

Чиновники – люди, які перебували на державній службі.