Какие изменения произошли в социальной структуре западноевропейского общества?

изменение структуры класса: различие классов стало более явным в европе после войны. самое яркое изменение было в среднем классе, где менеджеры и эксперты заменили традиционных собственников как лидеров среднего класса. это изменение во многом было результатом индустриально-технологической экспансии, в результате которой появились крупные корпорации и правительственные учреждения, которым нужны технологи и менеджеры. новый средний класс часто имел опыт в области инженерии или бухгалтерского учета и происходил из всех социальных классов, даже бывших «рабочих классов».

возможность для получения высшего образования часто передавалась своим детям, хотя сами деловые позиции не были наследованы.

так же, усилилась роль женщины. на последнее повлияло получения избирательного права и беспрепятственного получения высшего образования.

с изменениями в структуре класса произошли изменения в реформах государственного социального обеспечения. пенсии по старости и повышенные пособия по безработице улучшили систему. национальные системы здравоохранения были также введены вместе с государственными грантами, чтобы родителям воспитывать детей. уровень жизни в европе повысился. владение автомобилем стало более распространенным, и европейская автомобильная индустрия разразилась.

Объяснение:

1.установление и государственное закрепление понятия справедливости.

Политическое регулирование социальных процессов.

Всеобщее равенство.

Коллективизм.

Массовость

Плановое хозяйство.

2.Высокий удельный вес государства в экономике.

Высокие государственные расходы.

Ориентация на инновационный путь развитие.

Высокая норма налогообложения.

Минимальный уровень безработицы.

3.Обеспечение высокого прожиточного минимума всем членам общества.

Оказание материальной малоимущим за счет изъятия привилегий у богатых.

Защита гражданских и политических свобод и прав.

Обеспечение максимальной стабильности общественной жизни.

Объяснение:

Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.

Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.

Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".

Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.

Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).

Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.

У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.

Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.

У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.

Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.

Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".

Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.

І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.