Ягайло внешняя и внутренняя политика

Биография      Ягайло из рода Гедиминовичей родился в 1362 году, в семье великого князя литовского Ольгерда, знаменитого значительным расширением границ государства и православной Юлиании, дочери тверского князя. Воспитывался при дворе отца, после смерти которого в 1377 году стал его преемником на престоле литовского княжества. Сумел присоединить к княжеству полоцкие земли, однако Волынь, Подолье и Северщина отсоединились. В 1381 году в ходе гражданской войны князь Ягайло был свергнут собственным дядей, намеренным проводить политику, направленную на сближение с Москвой для противостояния монголо-татарам, однако через год вернул себе престол, обратившись за к Тевтонскому ордену и Золотой Орде. Его дядя Кейсут был помещён в тюрьму, где он уже через месяц погиб. Внутренняя и внешняя политика      Объединение Литвы и Польши. Сотрудничество с Тевтонским орденом продолжил сын Кейсута Витовт, вынудив Ягайло отказаться от части территории государства и обязаться принять католическую веру. Давление Тевтонского ордена вынудило великого князя искать новых союзников, и его взгляд пал на Польшу. Ягайло решил свататься к польской королеве Ядвиге, хотя до этого, по договору с московским князем Дмитрием Ивановичем, должен был жениться на его дочери. Великий князь предложил Ядвиге объединить их государства, обратив народ Великого княжества Литовского в католичество. В середине февраля 1386 года он прибыл в Краков, где был крещён по католическим обычаям и обвенчан с королевой, после чего стал управлять Литвой через наместников, поселившись в Польском королевстве. Литва стала считаться частью Польши, однако двоюродный брат Ягайло Витовт сумел добиться существенной автономности Литвы, сохранив при этом союз двух государств. Таким образом, Ягайло процарствовал до 1434 года, вплоть до своей смерти. В 1410 году сражался во главе объединённое войско королевства Польского и Великого княжества Литовского в Грюнвальдской битве, имевшей большое значение для дальнейшей европейской истории.

Сповнена таємниць і загадок Індія одна з найдавніших країн світу, багато фактів про цю державу здаються неймовірними. Саме з Індії беруть свій початок багато досягнень людства. І зараз історію Стародавньої Індії вивчають численні вчені, причому навіть в наші дні вони регулярно дізнаються про нові факти, покриті темрявою століть.  

Цікаві факти про Стародавню Індію

-В Індії з'явилася така популярна сьогодні настільна гра, як шахи, також ця держава є батьківщиною геометрії і алгебри. Хоча сучасні індуси не сильні ні в шахах, ні в точних науках.

-Ще в далекі часи жителі Індії робили кристалічний цукор з тростини. Люди що жили в той час дивувалися тому як можна виготовити мед без бджіл, це був штучний мед з цукру.  

-Індія батьківщина всесвітньо відомого кальяну. Вони навчили курити персів, перси єгиптян, і так поступово про це дізнався весь світ.  

 

-Стільки релігій як в Індії, немає ні в однієї цивілізації. В релігії індійська культура не знає собі рівних. З найдавніших часів індуси поклонялися безлічі богів, складали масу легенд та історій про походження людства. Релігія Індії залишила слід у багатьох сучасних віровченнях.  

-Народ Стародавньої Індії зробив багато для розвитку науки. Величезних успіхів індійські мудреці добилися в математиці, медицині, астрономії, а також в лінгвістиці. Вони знали значення числа "пі", і придумали десяткову систему рахунку, цифри якими ми користуємося, теж їх заслуга. Багато математичних термінів теж придумали жителі Індії. В астрономії вони здогадувалися про обертання землі навколо своєї осі.  

-Не мало досягнень і в хімії. Стародавні індуси розбиралися в різних металах і сплавах. Вони вміли створювати барвники, скло, коштовності, ароматичні речовини, і навіть отрути.  

-У Стародавній Індії добре знали анатомію людини. Лікарі знали всі органи людського тіла. Вміли правильно поставити діагноз, і призначити лікування.  

-Індуси змогли приручити слона. Ці тварини служили для перевезення вантажів, носили колоди. Також вони брали участь в боях, на них сідали воїни, і стріляли по ворогах стрілами, слони затоптували ворогів. Індуси вважали, що слони мають божественне походження, один з їхніх богів був з головою слона. Буйволи служили їм для роботи в полі, а корова вважалася священною твариною, її називали матір'ю і годувальницею. Вбивство корови вважалося гріхом.  

 

-Своє житло люди будували вздовж річок, або на краю джунглів. Займалися звичайні індуси вирощуванням пшениці, овочів і ячменю. Вміли вирощувати бавовник, з якого робили пряжу, і виготовляли зручний одяг.  

-У містах Стародавньої Індії була каналізація. Система каналізації була просто зразковою в ті часи. Вона була зібрана з мережі каналів. Робилося все дуже продумано і ретельно. Канали час від часу прочищали. За містом робили стоки з цегли.  

-У минулому столітті було зроблено унікальне археологічне відкриття. Біля річки Інд, розкопали величезне місто. Його довжина була 5 км, розділене воно було на 12 частин. Вулиці були рівні й прямі. Будинки побудовані з глини і цегли.  

-У Стародавній Індії з'явилася хірургія. При цьому операції проводилися не варварськими а з використанням спеціальних інструментів. Наприклад, індуси в давнину вже вміли видаляти камені з нирок. Настоями з рослин лікувалися серйозні недуги, в той час як інші цивілізації навіть не здогадувалися про такі можливості медицини.

-Що спадає на думку, коли ми думаємо про Індію? Так, пісні, танці, без них неможливо уявити цю строкату і красиву країну, навіть індійські фільми не обходяться без ефектних танців. Але почалося все з давніх обрядів, які були у племен.

-Існували в ті часи і школи, де навчали ліпити скульптури, що правда, частіше творіння скульпторів мали релігійний характер.  

-Люди тут навчилися отримувати і обробляти бронзу ще близько 5000 років тому.  

-Судячи з усього, вперше люди почали цілеспрямовано вирощувати рис саме в Стародавній Індії, причому сталося це ще близько 9000 років тому.  

Найдавнішим з індійських міст вважається Варанасі, що розташоване в дельті річки Ганг. Достеменно невідомо, коли воно було засноване, але ряд свідчень вказує на те, що місту Варанасі вже приблизно 5 000 років. Це робить його одним з найдавніших міст не тільки Індії, а й усього світу. Втім, інші джерела стверджують, що вік цього міста дещо скромніший — приблизно 3 000 років.  

-Протягом декількох століть перські царі здійснювали набіги на території королівств Стародавньої Індії, розграбовуючи їх і обкладаючи даниною.  

 

-Археологічні знахідки свідчать, що в Стародавній Індії люди вміли виготовляти скло.

"ПОХІД У ТАВРІЮ ЗА ВОЛЕЮ" 1856 – другий після Київської козаччини 1855 за масовістю сел. рух України, який розпочався в квітні 1856. Приводом до нього стали чутки про те, що нібито царський уряд закликає бажаючих переселятися на спустілий після Кримської війни 1853–1856 Крим. п-ів і що кріпаки-переселенці (див. Кріпацтво) отримають при цьому волю, матеріальну до добру платню тощо. Розпочавшись у Верхньодніпровському та Катериносл. повітах Катеринославської губернії, "П. у Т. за в." незабаром поширився на Херсонську губернію, частково – на селян Харківської губернії, Чернігівської губернії та Полтавської губернії. Кріпаки у масовому порядку з усіма родинами і майном знімалися зі своїх місць проживання і йшли в напрямку до Перекопу, залучаючи селян усіх сіл, які зустрічалися на їхньому шляху. Особливо широкого розмаху рух набув улітку в Катериносл. та Херсон. губерніях. Лише з одного Верхньодніпровського пов. пішло більше 1/3 кріпаків (15,3 тис. осіб). У Катериносл. пов. сел. рухом було охоплено 123 зі 128-ми маєтків. Число учасників із Херсонщини влітку 1856 досягло 3 тис. осіб. Селяни, які залишалися на місцях, відмовлялися виконувати панщину. На боротьбу із шукачами волі було кинуто значні військ. сили. У ряді місць селяни, озброївшись кілками, вилами та сокирами, чинили опір загонам поліції і військ. командам. За неповними даними, лише в Катериносл. та Херсон. губерніях сталося 6 кривавих сутичок, в яких було вбито 5 і поранено 50 осіб. За до військ, численних загонів поліції, шляхом розстрілів, екзекуцій та арештів царському урядові наприкінці 1856 вдалося припинити сел. рух на Півдні України. Тисячі повстанців було віддано під суд.