:общественное движение. северное и южное общество вопросы для сравнения: 1) госсударственное устройство 2) территориальное устройство 3) национальный вопрос сравните северное и южное общество

государственное устройство: северное общество-ограниченная монархия, а у южного -

после смерти  александра великого  ближайшим македонского регента  пердикки  был  селевк  (353 до н. э.  —  281 до н. один из главных начальников конницы (хилиархов), человек твёрдого характера и необыкновенной силы, проницательный и осторожный. он пользовался любовью и доверием александра и войска, особенно после  битвы при гидаспе, где он отличился необыкновенным мужеством. во время неудачного похода пердикки на  египет  (321 до н. когда, при переходе через  нил, погибла часть македонского войска, селевк был одним из зачинщиков бунта против пердикки, который пал жертвой восстания.

ак средневековый ученый Орбини, автор «Описания истории народа славянского», которая была издана 1609 отмечает: «По мнению Иоанна Дубравия, славяне или словин получили свое имя от" слово "(slouo), что у сарматов означало слово, поскольку все сарматские народы, рассеянные по кругу земель, говорящих на одном языке ». В середине 1 тысячелетия н. е. славянские племена еще не имели объединяющей-общего названия «славяне». В каждом из регионов Европы в зоне контактов с соседями, их племена получали отдельные имена. На севере финские племена звали их Venäja, на Западе - германские племена звали их Венеды, Венеты (сьогодн.ним. Wenden), Византийцы называли восточную группы славянских племен Анти, а в южных пандунайского славян Склавины, отсюда название перешло к арабам - Скалиба ( sqãliba). Поскольку в раннем Средневековье Византия была страна с развитой письменной культурой, византийская (греко-латинская) название Южных (Балканских) славянских племен впоследствии рас и на Восточные и Западные славянские племена.

Історія слов'янських земель в докиївські часи — це історія панування тимчасових союзів племен Великого Степу, які стали предками сучасних слов'янських, тюркських та угро-фінських народів Євразії, а також історія постійної взаємодії з племенами, які стали предками сучасних романо і германомовних народів. Саме ця мішанина народів і культур заснована наравія, слов'яни або словіни отримали своє ім'я від „слово“ (slouo), що у сарматів означало слово, оскільки всі сарматські народи, розсіяні по кругу земель, розмовляють однією мовою». У середині 1 тисячоліття н. е. слов'янські племена ще не мали об'єднуючо-загальної назви «слов'яни». В кожному з регіонів Європи в зоні контактів з сусідами, їх племена одержували окремі власні імена. На Півночі фінські племена звали їх Venäja, на Заході — германські племена звали їх Венеди, Венети (сьогодн.нім. Wenden), Візантійці звали східну групи словянських племен Анти, а південних подунайських слов'ян Склавини, звідси назва перейшла до арабів — Скаліба (sqãliba). Оскільки в ранньому Середньовіччі Візантія була країна з найрозвиненішою писемною культурою, візантійська (греко-латинська) назва Південних (Балканських) слов'янських племен згодом поширилась і на Східні та Західні слов'янські племена.

Объяснение: