Составьте схему "пробуждение востока", отразив в ней положительное и отрицательное влияние метрополий на колонии. сделайте вывод : больше пользы или вреда принёс колониализм странам запада и востока. нужна

Польза и вред колониализма
Во времена коммунизма к колониализму в СССР было принято относиться отрицательно

Но колониализм бывает разный. Еще Ллойд-Джордж писал, что колониализм имеет оправдание, если страна-завоеватель более культурна, чем покоренная.

Никто же (кроме гумилевцев) не будет отрицать, что завоевание Руси монголами ничего хорошего ей ни принесло и отбросило ее более, чем на 200 лет. То же самое можно сказать о турецких завоеваниях.

А вот британское владычество над Индией можно осуждать, но нельзя отрицать, что англичане ввели современную промышленность, транспорт, построили такие великолепные города, как Бомбей (ныне Мумбай) или Калькутту! Да и нынешние успехи индийских программистов в софте в значительной часть объясняются влиянием английской культуры (а также, что более-менее образованные индийцы великолепно знают английский) . И что-то кажется, что не будь британского владычества, Индия выглядела бы к 2002 году похуже.. .

А возьмем Африку. Можно как угодно хаять колонизаторов. Но вот дали ей независимость. И заирский диктатор Мобуту стал своих политических противников скармливать крокодилам, а "император" Бокасса предпочитал лично их кушать.. . Вот дали ЮАР независимость. Можно конечно игнорировать проблемы белого населения. Но по всей статистика видно, ЧТО И КОРЕННОЕ НАСЕЛЕНИЕ СТАЛО ЖИТЬ ГОРАЗДО ХУЖЕ (понятно, которое не могло присосаться к казенной кормушке.

Від початку XVI ст. Західна Європа переживала великі зміни в релігійному житті, викликані Реформацією, що по­чалася в Німеччині.

Реформаційний, або протестантський, рух — це соціаль­но-політичний рух XVI — XVII ст., що охопив багато країн Європи та був спрямований проти засилля католиць­кої церкви.

Ця течія започаткувала новий напрям християнського вчення — протестантизм.

Протестантська церква проголошувала свою неза­лежність від влади папи римського.

В Україні стало багато прихильників протестантської церкви, особливо серед панів і шляхти, поширювалися різні віровчення і секти.

1. Кальвінізм — протестантська релігійна течія, ідеологом якої був Ж. Кальвін. Він проповідував необхідність де­шевої церкви, а також поміркованість, економію, підприємництво в особистому житті людини.

2. Аріанство — течія у християнстві, засновником якої був александрійський священик Арій (IV ст. н. є.). Аріанство заперечувало єдиносутність Бога — Отця і Бога — Сина (Христа), вважаючи останнього творінням Бога — Отця і отже, нижчим за нього.

3. У VI—VIII ст. це вчення дещо змінилося і дістало нову назву — социніанство (від імені засновника Ф. Социна). Социніани не визнавали:

• вчення про Святу Трійцю (Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух святий);

• проголошували Христа людиною, а не Богом;

• обстоювали свободу совісті.

В Україні социніанство було поширене в Чернігові, Хмільнику, Проскурові, Києві та ін.

Наприкінці XVII ст„ социніанське віросповідування в Речі Посполитій було заборонене.

Всі реформаційні рухи в Україні зароджувалися на основі морально-побутового занепаду церковної ієрархії.

КОНТРРЕФОРМАЦШНІ РУХИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Контрреформаційні рухи — намагання провести реформи всередині католицької церкви, щоби піднести її роль і вплив, підірвані реформацією.

Велику роль у цьому аспекті відіграв орден єзуїтів (дослівно "Товариство Ісуса"). Був заснований у 1534 р., офіційно затверджений папою Павлом III у 1540 р.

Його мета — зміцнення позицій католицької церкви, влади папи римського, підірваних реформаційним рухом. Єзуїти розгортали свою діяльність в Україні, відкрили єзуїтські школи у Львові, Кам'янці, Києві та ін., прагнучи збільшити кількість прихильників католицизму.

так

Объяснение:

Реформи 60–70-х рр., мали усунути кріпосницькі пережитки з імперської дійсності, але так, щоб зберегти незмінними основи російського самодержавства. Здійснюючи реформи, імперія використовувала адміністративно-командні методи управління, підтримувала становий лад у всіх сферах суспільно-політичного життя. Над новоутвореними органами місцевого самоврядування, судами, закладами освіти, пресою зберігався контроль імперської адміністрації. Але об’єктивно здійснення реформ в окремих сферах привело до непрогнозованих імперією наслідків. Найпоказовішим прикладом цього стала земська реформа, яка потягла появу авторитетних і дієвих органів місцевого управління, що навіть висували національні вимоги до імперського уряду. Земська реформа засвідчила, що представники пригнобленого імперією українського народу використовували будь-які можливі легальні засоби для створення власних органів самоврядування і покращання умов життя.

Реформи 60–70-х рр. були, власне, поступками часові, що їх робила Російська імперія, і не мали на меті створення повноцінних умов для розвитку як українського, так і будь-якого іншого з народів, пригноблених імперією.