Эту картину и. репин посвятилвольному казачеству

ответ - " Запорожцы"

Старший сын Павла I и великой княгини Марии Фёдоровны, любимый внук Екатерины II.Получил образование в духе просветителей XVIII в.  К политике отца Александр относился отрицательно. Именно это его вовлечению в заговор против Павла I, но на условиях, что заговорщики будут добиваться лишь отречения императора. Трагические события 11 марта 1801 г. серьёзно повлияли на душевное состояние Александра: чувство вины за смерть отца он испытывал до конца своих дней.Александр I взошёл на российский престол, намереваясь осуществить радикальную реформу политического строя России путём введения конституции. Ему удалось провести ряд важных административных и сословных преобразований либерального толка. Так, в 1802 г. был издан указ «О вольных хлебопашцах», согласно которому крепостные крестьяне могли выкупаться на волю у своих помещиков. В начале своего царствования Александр предстает странной смесью идеалиста и трезвого политика. На престол он взошел очень юным, в возрасте двадцати трех лет, находясь под влиянием идей Просвещения. Александр обладал приятной внешностью и просвещенными идеями. О нем редко говорят дурные слова, приберегая их на долю его младшего брата Николая I. Когда ему случалось выносить приговор своим мятежным дворянам, он говорил: "Я не могу судить их слишком строго, я сам когда-то разделял их убеждения". Впоследствии он стал непримирим ко всему, что воспринимается как революционные течения, и пытался объединить всех монархов Европы против мятежных тенденций.Согласно официальным данным, умер 1 декабря 1825 г. в Таганроге, во время путешествия по югу России. Существует легенда, что император распространил ложное сообщение о своей смерти, а на самом деле жил отшельником в Сибири под именем Фёдора Кузьмича.

Объяснение:

Українське суспільство ХІV-ХV ст. було неоднорідним та строкатим. Його основними станами були шляхта, духовенство, міщани й селяни. Стани відповідали соціально-правовим групам людей, які відрізнялися між собою майновим становищем у суспільстві, а також різними правами й обов’язками. У різних регіонах, які входили до складу різних країн, соціальна структура населення мала свої певні відмінності та особливості формування й становлення, що було зумовлено різницею в їхньому суспільному та економічному розвитку.

Магнати

представники шляхетського походження, родової й багатої знаті, великі землевласники.

Шляхта

провідний привілейований суспільний стан, що складався із вихідців різних соціальних груп, яким надавалися широкі політичні, майнові права та свободи і які несли військову службу.

 Князі (титулована знать)

становили єдиний замкнутий стан, тому ні за багатство, ні за гроші, вплив чи владу не можна було стати князем, оскільки цього статусу міг набути тільки син князя (за кровним спадковим принципом).

Пани (заможна шляхта)

найзаможніші феодали, які вирізнялися родовитістю та спадковим землеволодінням; були членами великокняжої ради та брали участь у військових походах із власними військовими загонами.

Зем’яни (середня шляхта)

нащадки слуг, які здійснювали військову службу, завдяки чому отримували спадкове землеволодіння та певні шляхетські привілеї.

Бояри (дрібна шляхта)

виконували різного роду доручення та особисто несли військову службу; у своїх володіннях мали певні земельні наділи за рахунок виконання своїх обов’язків перед королем чи князем.

Духовенство

«церковні люди», – окремий привілейований стан у суспільстві, не підлягав світському суду, мав свою власну ієрархію.

Чорне

ченці та черниці.

Біле

світські парафіяльні священики.

Міщани

міське населення, яке займалися ремісничою та торговою діяльністю.

Патриціат

найзаможніші та найвпливовіші купці і ремісники.

Бюргерство

цехові майстри та середній клас населення.

Міський плебс

дрібні торговці, ремісники, вільні селяни.

Селяни

домінуюча частина населення, серед якого були як особисто вільні селяни, так і ті, що були прикріплені до свого наділу, відповідно – феодала.

Слуги

селяни, які відбували особисту службу при своєму господарі, у разі потреби виступали із ним у військовий похід та виконували різного роду доручення.

Данники

сплачували данину за користування землею, а також мисливськими й бортними угіддями; натуральна данина поступово витісняється грошовою платою.

Тяглі

відробляли панщину, та працювали в господарстві свого господаря здійснюючи «тяглу» службу, тобто разом зі своєю худобою обробляли землю, сплачували податки та виконували різного роду повинності.