5фактів про юність та дитинство данила галицького

Київська держава, становлення і найбільша могутність якої відбулися у ІХ – ХІІ століттях, поклавши початок державотворенню і поширивши ідеї державності, дала стимул для формування нових політичних і культурних центрів. Галицька земля стала удільним князівством наприкінці ІХ ст., а після занепаду з середини ХІІ ст. Київська держава продовжувала і розвивала її державницькі та духовні традиції протягом 150 років. Разом з Волинською Галицька земля увійшла у період правління князя Володимира Великого до єдиної Київської держави, яка за Ярослава Мудрого сягнула вершин свого розвитку. Після смерті Ярослава 1054 року Волинь дісталася його синам – Ігореві, Ізяславові; затим – онукові Ярославові Святополковичу, пізніше перейшла до Мономаховичів.

У Галицькій землі правили в різні часи представники династії Ростислава Володимировича, онуки Ярослава Мудрого: Рюрик, Володар, Василько. Володарів син Володимирко об’єднав ці князівства в одне зі столицею в Галичі. Далі правив Ярослав Осмомисл, а родоначальником нової династії князів і видатним будівничим Галицько-Волинської держави став Роман Мстиславич, який князював з 1199 по 1205 рік. Йому вдалося об’єднати під своєю владою два уділи – волинський та галицький.

У цей період Галицько-Волинська держава стала могутнім слов’янським форпостом Східної Європи, ласки якого запобігав сам Папа Римський, який, бачачи дедалі зростаючий вплив галицьких князівств, намагався навернути через них слов’ян у католицтво.

Роман вдавався до усіляких політичних і дипломатичних маневрів, щоб сконсолідувати зусилля удільних князів для об’єднання й утворення могутньої держави. Підтриманий міщанами, ремісниками та вірними дружинниками князь Роман перемагає бояр і утверджується на галицькому престолі, оволодіває усією Правобічною Україною.

Социальная мобильность стала одной из важнейших примет индустриальной цивилизации. Она, в частности, сделала возможным появление в заокеанской (по отношению к Европе) Америке совершенно нового государства –США. В определенной мере это можно сказать и о странах Латинской Америки, завоевавших независимость в первые десятилетия 19 века. Ведь их население также во многом состояло из потомков европейских завоевателей (испанцев и португальцев) и насильственно привезенных из Африки негров. Массовая иммиграция в ту или иную страну не всегда приносит ей пользу, бывают ситуации, когда иммиграция оказывается пагубной. Например, об этом может судить ситуация сегодняшних дней, когда беженцы из Сирии заполонили всю Европу. Они бегут из своей страны, потому что там война, голод и разруха. Беженцев настолько много, что европейские страны, теперь уже вынуждены отказывать и защищать свои границы от них. Дело в том, что данной ситуацией успешно пользуются террористы, которые вместе с беженцами проникают в любую интересующую их европейскую страну. С игилом борется весь мир!  

Давай я объясню тебе кратко (я ж сама пенджабка, так что эти вещи близки мне)

Значит, в Индии были (да и сейчас есть) сословия, которыми индийцы называли варнами. Эти варны и есть те же самые касты. То есть ты родился в какой-либо касте, и всю жизнь к ней будешь принадлежать. Есть четыре основных сословия:
а) брахманы (т.е. жрецы). Они считаются самыми почетными людьми (можно сказать, что брахманы были даже выше королей).
б) кшатрии (т.е. воины). 
в) вайшьи (т.е. земледельцы, торговцы и т.д.).
г) шудры (т.е. неприкасаемые). Вот они вообще вне общества. К ним даже не прикасаются, а работают шудры на мусорах, кладбищах. Вот оно как.

И никто не жалуется. Эта система существовала и в древности, и она существует сейчас. Правда, в Индии касты уже упразднили, но люди, наверное, будут всегда придерживаться варн, потому что в их подсознании без каст жить никак. 

Схематически же ты изобразить сможешь, да? Кастовая система - это как лесенка, где все по порядку сидят. На самой высшей сидят брахманы, ниже - кшатрии, еще ниже - вайшьи, а в самом-самом низу - шудры.