Розповідь про роки війни (2) в миколаїві

22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз. Почалася Велика Вітчизняна війна. За перші місяці війни 70464 мешканці області (з них – 18884 жінки) записалися добровольцями на фронт. 
    Обставини військового часу вимагали негайної перебудови роботи промисловості, транспорту, сільського господарства. Вже з перших днів війни Миколаївські заводи і інші підприємства області були переведені на випуск озброєння, боєприпасів, ремонт військової техніки – для потреб фронту. Швидкими темпами освоювалося виробництво протитанкових мін, артилерійських снарядів, авіабомб, детонаторів. Робітники оголошували себе мобілізованими і добровільно працювали в цехах по півтори – дві зміни. Першою задачею для суднобудівників стала інтенсивна робота з метою найшвидшого закінчення і здачі кораблів, що знаходилися на плаву і мали великий відсоток технічної готовності. 
    Складні задачі стояли перед працівниками сільського господарства області. Багато механізаторів пішли в Червону Армію, на їх місце прийшли жінки. На збиранні врожаю працювали всі жителі сіл, а також населення міст. За рішенням обкому партії, в місті створювалися винищувальні батальйони і загони народного ополчення. Вони цілодобово охороняли промислові підприємства, поля з іще незібраним хлібом, лікарні, водонапірні башти, колодязі, чергували біля телефонів у всіх організаціях. 
    А тим часом фронт наближався до Миколаєва. Вже був узятий Первомайськ, оточена Одеса... Почалася евакуація основних промислових підприємств, разом з кваліфікованими працівниками углиб СРСР. 
    5 серпня над Миколаєвом з'явилися фашистські бомбардувальники. На суднобудівельні заводи, електростанції, вокзал, порт були скинуті бомби, запалали пожежі. 16 серпня гітлерівські війська захопили Миколаїв, а незабаром та ж доля спіткала всю область. 
    З перших днів окупації фашистські загарбники почали упроваджувати так званий «новий порядок». Накази і розпорядження, якими фашисти регламентували життя жителів Миколаєва, закінчувалися словами: «за неслухняність – смертна страта». Фабрикою смерті стали табори «Шталаг-364» (с. Темвод на околиці Миколаєва), в с. Грейгове Жовтневого району. Фашистські кати скоювали масові вбивства в с.Богданівка Доманівського району. За роки окупації загарбники убили і замучили понад 105360 громадян, з них 74660 мирних жителів області, серед яких діти, старики, жінки, громадяни єврейської національності, 30699 – військовополонених. 25 тисяч чоловік насильно вивезено до Німеччини. Спалено сотні населених пунктів, зруйновано багато заводів, підприємств, житлових будинків, історичних пам'ятників. В умовах жорсткого окупаційного режиму росла хвиля опору: виникали підпільні організації, групи, партизанські загони. 
    На території області діяло 110 підпільних організацій, партизанських загонів і диверсійно-розвідувальних груп. Серед них: підпільна організація «Миколаївський центр», «Центр», «Патріот Батьківщини», «Партизанська іскра», «Вознесенський центр», Баштанський і Казанківський партизанські загони і багато інших. Більше 25000 патріотів у складних і важких умовах підпілля вели жорстоку боротьбу з лютим ворогом. Багато хто з них нагороджений орденами і медалями, а четирьом– В. О. Лягіну, П. К. Гречаному, В. С. Моргуненку, Д. Г.Дяченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно...ось

Индустриальная эпоха (эпоха индустриальных обществ) началась с развития капиталистических предприятий и отношений в период распада феодального общества в некоторых странах Западной Европы: Голландии, Италии, Англии и других. Капиталистами были предприниматели, которые за свои деньги приобретали предметы, орудия, условия труда, нанимали работников и осуществляли производство материальных благ и услуг для продажи за деньги, для получения прибыли. Закончилась эта эпоха в середине XX века, с появлением элементов постиндустриальной (информационной) цивилизационной эпохи.И ремесленики и торговцы воровали потихоньку. 
ТАК И ЖИЛИ,

Исходным пунктом для Монтескье, как и для Руссо, служила идея свободы личности, но, в отличие от автора «Общественного договора», он понимает свободу, не как участие в государственной власти, а как обеспечение от ее произвола. Другими словами, в основу своего построения он кладет не политическую, а так называемую гражданскую свободу (хотя сам Монтескье называет ее «политической»). Исследованию понятия свободы посвящены первые главы XI книги «Духа законов». Монтескье относится иронически к представлениям о свободе тех народов, которые отождествляют ее с правом граждан избирать и низлагать правителей, наделяемых ими же тиранической властью, и дает совершенно точное юридическое определение гражданской свободы, воспроизведенное сорок лет спустя в декларации прав человека и гражданина, а именно, он определяет свободу, как право делать все, что не запрещено законом и не быть принуждаемым делать то, чего закон не предписывает. Свобода, говорит Монтескье, поясняя свое определение, есть безопасность от произвола власти или, выражаясь его подлинными словами, «спокойствие духа, вытекающее из уверенности в своей безопасности».

Честно говоря, всё позаимствовал с другого сайта. Надеюсь, что вам.