Какие города присоединил князь олег, какие подчинились рюрику?

Олег завоевал Киев,а Рюрик просто не подчинил,его позвали на правление в Новгород

биография рюрика

рюрик

рюрик (примерно 817 – 879), согласно летописям, новгородский князь и родоначальник царской династии рюриковичей. считается основателем государства.

происхождение

теорий происхождения рюрика существует немало. многие из них основаны на
сомнительных умозаключениях и псевдонаучных теориях любителей фантастики.

если говорить об общепринятых, то можно выделить всего две, по поводу которых ученые спорят бесконечно. это норманнская и западнославянская.

норманнская версия гласит, что рюрик был варягом. многие
летописи называют его именно так. кто такие варяги? здесь опять же нет единодушия во мнениях. одни причисляют к ним норманнов и шведов, другие – скандинавских викингов.

западнославянская версия склоняется к тому, что будущий князь происходил от западных славян. эта идея, безусловно,
звучит приятнее. однако против нее восстают факты из множества летописных источников.

биография. ранние годы

существуют предположения, что рюрик появился на свет в 817 году, но многие источники называют 806-й или 807-й. согласно одной из версий, родным городом рюрика стал
рерик.

матерью его была одна из дочерей новгородского князя, а отец происходил из местного княжеского рода. как видно, мальчика ждала безбедная и достаточно легкая жизнь. однако в те смутные времена неожиданные повороты в судьбах случались часто.

вскоре после рождения
рюрика город и окружающие земли были захвачены датчанами. его отца казнили, а мать с малышом на руках сумела сбежать от врагов. в итоге будущий князь лишился всего, на что мог рассчитывать по праву рождения. это сделало его путь более сложным. но и датчане обрели в лице будущего воина кровного
врага.

где скрывалась мать рюрика, неизвестно. возможно, она отправилась к своим родственникам. как бы то ни было, но сам рюрик вновь появился на сцене лишь двадцать лет спустя.

рюрик

путь к славе

в 826 году (по свидетельству летописей) рюрик явился к королю
людовику благочестивому. тот принял его с распростертыми объятиями: обратил в христианство, благословил на борьбу с датчанами. это означало, что отвоеванные назад земли могут по праву принадлежать рюрику. так и произошло. однако постоянные междоусобные войны разрушили надежды рюрика на приобретение
собственного княжества.

существует мнение, что именно после этих событий будущий князь и отправился к варягам, где занял довольно высокое место. в 843 году он со своими прокатился едва ли не по всей европе, завоевывая, разрушая и грабя.

военная слава рюрика разнеслась
широко. он женился на дочке норвежского короля, завел детей. старшим из них стал игорь, а в роли его воспитателя выступал брат его жены – олег. тот самый, которого в будущем прозовут вещим.

рюрик

новгородский князь

тем временем новгородский князь отчетливо
осознал, что уже стар, а поставить себе на смену ему некого. он долго перебирал кандидатуры своих и чужих князей, пока не остановился на рюрике. вскоре последовало предложение принять на себя власть над новгородскими землями. и рюрик не смог от него отказаться.

с 862 года он стал
полноправным князем. в его руках была вся военная мощь княжества. однако и врагов оказалось немало. несколько лет потратил рюрик на то, чтобы усмирить их или уничтожить. во многих летописях описывается его борьба с вадимом храбрым, который осмелился претендовать на престол. несмотря на поддержку
многих влиятельных людей, последний не смог захватить власть. восстание было жестоко подавлено. настолько, что даже в те времена это произвело неизгладимое впечатление на возможных врагов и летописцев.

рюрик

затем рюрик занялся расширением границ. походы его неизменно оканчивались
успешно. однажды он дошел до киева. и двинулся бы дальше, но не мог позволить себе уходить так далеко от собственных земель.

поэтому рюрик занялся поиском союзников для дальнейших походов. ему это удавалось легко. слава о нем гремела с неутихающей силой. многие были рады разделить ее и
богатые трофеи. но амбициозным планам не суждено было сбыться.

в 879 году рюрик умер. однако враги его рано радовались. вскоре на смену князю пришли вещий олег и игорь рюрикович, которые довершили его дело.

рюрик – противоречивая фигура в . можно сколько угодно спорить о
его происхождении, но роль его в становлении руси огромна.

леонтій войтович не відкидає можливості коронації данила романовича, яку міг здійснити імператор фрідріх іі гогенштауфен у відні 1237 р.[8]

1238 — розбив лицарів добжинського ордену в битві під дорогочином і повернув собі порубіжні з мазовією землі берестейщини[9]. того року
підкорив турово-пінське князівство.

1239 (1240) р. — зайняв київ, де не було князя, посадив там свого намісника — воєводу дмитра.

у грудні 1240 року воєвода дмитро очолив оборону києва від орд хана батия — місто відстояти не вдалося.

1241-го орди хана
батия рушили на волинь та галич. у цей час данило не був на своїх землях — їздив в угорщину з сином левом сватати королівську доньку констанцію. коли отримав відмову, поїхав у польщу, де залишався до відходу татар. володіння його були спустошені; щоб урятувати хоча б щось, дмитро переконав батия
йти на угрів.

повернувшись до галичини, данило змушений був придушувати боярський заколот. після цього його давній ворог ростислав михайлович кілька разів протягом 1241—1245 років нападав на галицьку землю в союзі з руськими князями, або з поляками, або з військом свого тестя —
угорського короля.

у 1240-х роках данило на річці угорці заснував місто холм. сюди, на західні кордони своєї держави, подалі від татар, він переніс свою столицю з галича. на заклик данила її заселили численні ремісники, будівничі, що тікали від татар, а також іноземці. головною
спорудою холма стала велична й багато оздоблена церква іоана златоуста. зводилися й інші храми: кузьми та дем'яна, пресвятої богородиці.

17 серпня 1245 року в битві під ярославом війська данила та його брата василька розбили полки чернігівського князя ростислава, галицьких бояр,
угорців і поляків, що завершило майже 40-річну боротьбу за владу над галицько-волинським князівством. ця битва була однією з найбільших в історії русі xiii століття.

до того часу галицько-волинське князівство не було обкладене татарською даниною. після ярославської битви хан мауці
надіслав до данила посла з вимогою: «дай галич! ». данило, подумавши, відповів: «не півотчини своєї, але поїду до батия сам».

данило романович на пам'ятнику «тисячоліття росії» у великому новгороді

він був змушений поїхати до ханського двору в сараї і визнати
залежність від золотої орди. хоча його прийняли там досить милостиво, але перенесені приниження змусили згодом літописця завершити розповідь про цю подорож словами: «зліше зла честь татарська». «данилови романовичю князю бывшу велику, обладавшу рускою землею, києвом й володимером й галичем». у
переговорах з батиєм данило добився від нього підтвердження своєї влади над галицько-волинським князівством, але не над києвом. до того ж він був зобов'язаний надсилати своє військо для участі в походах батия на польщу, литву, угорщину та інколи платити данину.

добрі відносини з
татарами пішли, проте, на користь данилу романовичу: король угорщини бела iv погодився на шлюб своєї дочки констанції з сином данила, левом. цей родинний зв'язок спричинив участь данила в боротьбі угорського короля з чеським за австрійську спадщину. при цьому його син роман одружився з наступницею
трону австро-штирійського герцогства гертрудою і на початку 1250-х (після смерті її батька, герцога фрідріха ii) данило заявив свої права на його володіння як на посаг своєї невістки. він втрутився у війну за австрійський трон, але його участь у ній (з поляків) була невдалою.

у цей
час стала набирати силу литва під владою короля міндовга. данило пішов війною на литву, але міндовг замирився з ним, віддав за данилового сина шварна свою дочку, а в посаг за нею дав міста новгородок, слонім і волковийськ.

вимушене підпорядкування татарам обтяжувало князя. він
проводив походи на прикордонні з татарами землі по річках случ і горинь — проти так званих «татарських людей», будував укріплення (кременець і данилів так і не були взяті татарами), розпочав реорганізацію війська, ударною силою якого стала важкоозброєна кінна дружина, а також селянське і міщанське
ополчення, шукав союзу з заходом, зокрема, схилявся до пропозицій, що надходили від папи іннокентія iv. папський посол плано карпіні дорогою в орду розмовляв з васильком про поєднання церков (1246). сам данило погодився прийняти від папи королівський вінець, і в грудні 1253 року (січні 1254) був
коронований в дорогочині.