Второй фронт против германии в 1944 году был открыт

19 ст. та на початку 20 ст.. Хати в селі будувалися дерев’яні, болотяні /болото чи глину змішували з соломою, або половою/. Хата ділилася на дві половині, по середині з сіньми та комірчиною. В одній половині хати самі. А в другій тримали худобу. В хаті, в якій жили стояло дві лаві/ це вичещині дошки, шири-ною 25-30 см./, одна з них стояла вздовж хатньої стіни, а друга впоперек стіни. Стояли вони на ковбицях /дерев’яні стовпці/ вкопані в землю. Посередині хати скриння, /це дерев’яний ящик довжиною до двох метрів, який зверхи закривав-ся кришкою і замикався на замочок/, в скриню складалося все “багацтво”, одяг, вбрання, свої полотна та інші дорогі речі. В хаті, крім лав, могли бути ослінчи-ки, маленькі стільчики, які можна було переносити з одного місця на друге. Змля в хаті була глиняна, зверхи була змащена коров’ячим лайнаком і кругом попід стіни обведена червоною глиною в полоску 10-15 см.. Стіни і стеля були глиняні і мастилися білою глиною, яку купували на базарі /ярмарку/. Надворі хати теж мастилися білою глиною, лише тильна сторона /затиля/ мастилася жовтою, або червоною /перепаляною/ глиною. Верх хати покривали сніпками, зробленими з житньої соломи. При вході із сіней в хаті з одного боку, рядом з дверима, висів на стіні мисник, на якому були розкладені глиняні миски, полу-миски друшляк /дирава миска, для видділення варениківчи тіста від рідини/. Над дверима була полиця, на якій складали хліб. З другого боку, при вході в хату, стояла велика піч, в якій щоденно варили їжу собі і тваринам і 1-2 рази на тиждень пикли хліб. Хліб пекли просто на черені, або на капустяному листку. Перед піччю був припічок, на якому клали і виймали з печі горшки, збоку на ньому була дирка, в яку вкладали кужіль, сідали і пряли пряжу, на ньому ще любили сидіти діти, які гріли ноги перед піччю. З боку білля печі був побудова-ний /діліжан/, в якого впиралася постіль – це настіл з дощок стояло на чотирох ковбицях на нії сім’я спала. Постіль настилялася соломою і покривалася ряд-ном на ній лежали подушки. Над постільлю висіла жердка, на якій висіла одежа щоденного похвату. В диліжані палили лише взимку, коли було холодно і ті, що спали на постелі, могли гріти ноги. На диліжані зазвичай спали дід чи баб-ка. На печі спали діти та сушилася пашня, яку готували до млина. Щоденно в печі варили їжу, в основному дві страви, борщ і кашу, які їли рано і в полудень, коли не йшли на польові роботи. А коли йшли то брали з собою полудинок са-ло, часник, яйця, молоко, огірки, а ранішні страви доїдали вечером. Бувало, що на вечерю варили картоплю до огірків чи капусти, або варили крупник-куліш з ячмінних, або пшеничних крупів. В печі, крім варіння їжі пекли хліб, його ви-пікали просто на черепі, або капустяному листі. Вогонь добували при до кресала , губки та кременю якщо небуло чим викресати вогню позичали в сусі-дів. Світили сухими деревяними скіпками, або каганцем, це глиняна посудина у вигляді чашечки, в яку наливали олію або жиру, клали гніт з тряпинки і запа-лювали. Пізніше появилися сірники, гас та лампи. Далі появилися лампи із склом. За величиною лампи та скло були за номерами: №7, №8, №12, №25, але вбільшості світили без скла, щоб менше вигорало газу. Взимку жінки, бабки та дівчата пряли кужелі,шили та вишивали сорочки, рушники, робили полотно на верстатах. Чоловіки взимку молотили збіжжя в стодолах, або виконували господарські роботи в хаті, ремонтували збрую, лагодили взуття та одяг.

В течение первой половины XVIII в. постепенно восстановились доминирующие позиции польской шляхты и католицизма на Подолье, но, как реакция на этот процесс, набирали нового и угрожающего окраски национальные и религиозные проблемы. Возникали широкие, хотя и стихийные, проявления народного сопротивления, особенно в 30-60 гг. XVIII в. Участников называли гайдамаками.

В 1768 г.. Вспыхнуло большое крестьянское восстание, известное под названием « Колиивщина ». Его возглавили Максим Железняк и Иван Гонта. Восстание было подавлено благородно-польскими и царскими войсками. И. Гонта после многочисленных пыток казнили в с. Сербы (теперь с. Гонтовка Могилев-Подольского района). М. Зализняка и остальные гайдамаков был сослан в Сибирь. В экспозиции зала эти события иллюстрирует карта, на которой изображен территорию Правобережной Украины, охваченную крестьянским движением, портреты народных вожаков, образцы оружия повстанцев.

В 1793 г.. Подолье, в результате второго раздела Польши, был присоединен к Российской империи, что обусловило его включение в общественно-политическую, социально-экономическое и духовно-культурной жизни новой метрополии. Вместе с тем традиционный быт украинского населения менялся очень медленно. В экспозиции посетители музея могут увидеть реконструкцию интерьера подольской сельского дома XIX в., А также хозяйственное и домашнюю утварь.

Традиционное сельское жилье подолян - дом с побеленными стенами, соломенной крышей, входной дверью по центру и с окнами по фасаду. Внутреннее ее планирования достигало древнерусского периода. Печь всегда занимала внутренний угол дома по одну сторону от входной двери и была возвращена своим отверстием в фасадной стены с окнами. По диагонали от печи устраивали парадный угол (красный угол), где размещали иконы, украшенные ткаными или вышитыми полотенцами, целебным зельем и цветами; перед ними вешали лампаду.

По традиции, под иконами ставили стол, у которого под стеной размещали длинную деревянную скамью, которую на праздники украшали самодельными ряднами, а в богатых семьях - коврами. Сбоку от стола находилась сундук, в котором хозяева хранили одежду, семейные реликвии. Пространство между печью и боковой стены заполнялся деревянным настилом. Днем он использовался для домашних работ, а ночью служил спальным местом. У дверей и в них размещали деревянные полочки - мисник и небольшую шкаф для посуды.

Особенность подольской дома - наличие полихромной настенной росписи. Как правило, расписывали печь, балку, державший потолок, и внешние стены дома. Перед праздниками не только обновляли росписи, но и украшали дом вытынанками, новыми полотенцами, "пауками", сделанными из соломы и бумаги.

Объяснение: