Перемены в системе государственного при екатерине1

Был создан верховный тайный совет,который править Екатерине(по факту правил за нее

Оскар Клод Моне – великий импрессионист, всю свою жизнь посвятивший рисованию картин. Художник является основателем и теоретиком французского импрессионизма, которому следовал в течении всего творческого пути. Живописная манера Моне в импрессионизме считается классической. Она характеризуется раздельными мазками чистого цвета, которые создают богатство света при передаче воздушной среды. В своих картинах художник старался передать сиюминутное впечатление от происходящего. Клод Моне появился на свет в Париже 14 февраля 1840 г. Когда ему исполнилось пять лет, семья переехала в Нормандию, в Гавр. В школе мальчик ничем особым не отличался, помимо к рисованию. армии. В 1861 году Моне забирают на военную службу в кавалерийские войска и отправляют в Алжир.
Из 7-ми положенных лет на службе 2 года , потому что заболеет тифом Оправившись от болезни, Моне поступает на факультет искусств университета, однако сразу же разочаровывается. Ему не был по душе царивший там подход к живописи.

В 1866 году Моне получил два аванса от жизни: первую жену и первый успех. Вкус этих удач ему придется растянуть надолго – совсем не скоро ему повезет опять. Камилла была натурщицей, она позировала художнику Клоду Моне для картины «Дама в зеленом платье». Картина в свое очередь получила высокую оценку официального Салона. Однажды к 70-летнему Клоду Моне из Америки приехала покупательница за картиной и попросила у художника в подарок еще и одну из его кистей. Он недоумевал и посмеивался над американской сумасбродностью, рассказывая историю другу Саша Гитри. Саша выслушал внимательно и попросил кисть себе. «Возьмите хотя бы новую! Эта совсем потрепанная!» - Моне еще не понимал, что становится легендой.

1. Куртуазна література  — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.

2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.

3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади.  Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.

Объяснение: