Почему политику лорис-меликова называли политикой "лисьего хвоста и волчьей пасти" ?

 Политику Лорис - Меликова за ее жесткость сравнивают с " волчьей пастью" , а за заигрывание с молодежью и  либерализм  называли  политикой "лисьего " хвоста.
1.Он стал  главой Третьего отделения. Под его руководством находились все губернаторы России.
 2. Меликов поставил  несколько задач  - ослабить  революционные настроения и  развить  реформы семидесятых, не трогая  царскую власть
 3. Результатов  генерал добился, потому что за полтора года не было ни покушений, ни мелких недовольств. Всюду  шли суды над инакомыслящими
-
4. Он преобразовал Распорядительную комиссию, сам стал Министром, уволил реакционера от  образования графа Толстого.
 5.  Организовал комиссии, разбиравшие  жалобы.
 6 Стал проводить встречи с руководителями газет и журналов
 7 Ввел   стипендии именные
 Все эти меры по праву носили название " лисьего хвоста и волчьей пасти" и не меняли  существующий строй.

Преимущества сторон ( северян и южан ) в гражданской войне 19 века в США

Север в отличии от Юга был гораздо более экономически развит. Если брать сферу экономики то стоит отметить что во первых на Севере развивалось промышленное производство, во вторых на севере бурно развивалась частная собственность как пример развитие фермерства.На югу были в основном хлопковые плантации(по сути феодальный строй).

Север в отличии от юга был гораздо более заселенной территорией. По этому во время войны северяне могли себе позволить крупные потери рядовых солдат в отличии от южан. К тому же на севере отменили рабство что добровольческому набору в рекруты черного населения.

Единственное преимущество южан заключалось в качественном офицерском составе

Объяснение: Удачи!!! ;3

Загарбницькі походи османів проводилися під ідеологічними гаслами війни за віру мусульман із «невірними» і відзначалися жорстокістю, пограбуванням захоплених територій, взяттям у полон мирних жителів, спустошенням.

Турецька знать, отримуючи від османського правителя підкорені території в ленне володіння, повністю підтримувала загарбницьку політику свого володаря. Взагалі військово-ленна система — це система феодальних відносин і навіть державного устрою, що склалася ще в X ст. у країнах Близького Сходу та Середньої Азії. Спочатку лен розглядався як умовне тимчасове «утримання» на час зайняття певної посади чи довічне володіння за певні заслуги. З часом посади почали переходити у спадок, тому і лен вважався спадковим. Визначальним було й те, що до ленників-землевласників від центральної влади переходило право на збір податків з населення своїх ленів — право податкового імунітету. Перехід земельних наділів (ленів) у спадкове утримання був важливою віхою в розвитку феодальних відносин у цих країнах. В Османській імперії лени існували у вигляді зеаметів та тимарів.

Зеамет — великий феодальний наділ з річним прибутком від 20 тис. до 100 тис. акче (срібна монета, яка в XVI ст. прирівнювалась до 6 — 7 копійок). Селяни, які жили на зеаметах, перебували в кріпосній залежності від свого феодала-зеїма, виконували різні повинності та сплачували податки, що сягали 2/3 врожаю. Сам же власник зеамету мав з'являтися на війну за наказом султана в ополчення санджак-бея (начальника округу) з певною кількістю вершників залежно від прибутків з лена (на 3 — 5 тис. акче прибутків поставлявся один вершник).

Тимар за розмірами поступався зеамету, а річний прибуток з нього становив від 3 тис. до 20 тис. акче. Система феодальних відносин між власником тимара (тимаріотом) була подібною до системи в зеаметі, лише кількість вершників, що їх мав поставляти тимаріот, була дещо меншою.