Люди, . докажите, что юлий цезарь был единоличным. заранее,

Добиваясь консулата, в 60 до н. э. Юлий Цезарь вступил в союз с римскими полководцами Гнеем Помпеем и Крассом (1-й триумвират). Консул в 59 до н. э., затем наместник Галлии; в 58-51 до н. э. подчинил Риму всю заальпийскую Галлию. В 49 до н. э., опираясь на армию, начал борьбу за единовластие. Разгромив Помпея и его сторонников в 49-45 до н. э. (Красс умер в 53 до н. э.), оказался во главе государства. Сосредоточив в своих руках ряд важнейших республиканских должностей (диктатора, консула и т. п.), Гай Юлий Цезарь стал фактически монархом.

Убит в результате заговора республиканцев. Автор «Записок о галльской войне» и «Записок о гражданских войнах»; провел реформу календаря (Юлианский календарь).

Юлий Цезарь  родился 13 июля 100 до н. э. С его правлением установился режим единоличной власти, связаны последние годы римской республики. Имя Цезаря было превращено в титул римских императоров; впоследствии от него произошли русские слова «царь», «кесарь», немецкое «кайзер».

Правління імператора Юстініана (527—565). Внутрішня політика Юстініана була направлена до посилення централізації держави і зміцнення економіки імперії, на активізацію торгівлі і пошуки нових торгових шляхів. Великим успіхом візантійців було розкриття секрету виробництва шовку, таємниці якого століттями оберігалися в Китаї. У своїй аграрній політиці Юстініан протегував зростанню крупного церковного землеволодіння і в той же час підтримував середні шари землевласників. Він політику обмеження влади старої сенаторської аристократії.

По-перше, вона була логічним й історичним продовженням греко-римської античності.

По-друге, Візантія репрезентувала протягом усього існування своєрідний синтез західних і східних духовних начал.

По-третє, мала великий, інколи вирішальний вплив на цивілізації Південної і Східної Європи (візантійський вплив на формування і розвиток культури Греції, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії, Албанії, Болгарії, Румунії, Білорусі, України, Росії, Грузії, Вірменії незаперечний).

По-четверте, Візантія – це осібний і самоцінний тип культури, незважаючи на пережитий нею вплив з боку сирійців, арабів, коптів, маврів, германців, слов’ян, персів, тюрків, вірмен, грузинів і т. д., що пояснюється багатонаціональним характером візантійської держави.