Люди написать эссе на тему о мифе о 300 ( нужно завтра нужно его сдать учительнице) 30 ! буду ! : 3

Третьего дня получил предложение написать итоговый отчет про художественный фильм «Гладиатор». И даже было взялся за него. Пока готовился, вспоминал детство золотое и то, как я любил античную историю. Это был самый интересный предмет – за жизнь, так сказать, и про живых людей. А не про ботанику, растворы и скорость падения чьих-то тел в вакууме. Со времен школы я так ни разу больше и не интересовался ни тычинками, ни пестиками, ни законом Бойля и его дружбана Мариотта, ни даже насильно запиханной в меня нотной грамотой в комплекте с сольфеджио. Зато навсегда запомнил то, что читал тогда о Людях, которые жили за пару тысяч лет до нас. Самое яркое воспоминание детства – это история про 300 спартанцев. Я читал и перечитывал ее раз пятьсот, не меньше. Сострогал себе меч из доски от ящика, сделал щит из крышки от мусорного бачка (типа черепашка-ниндзя, блин) и отчаянно размахивая тем и другим скакал по комнатам как умалишенный. Примерно об то же самое время в советский кинопрокат прямиком из Голливуда поступил блокбастер с роковым названием «300 спартанцев». Сколько раз смотрел – не помню. Точно могу сказать, что больше 10 (по тем временам – гигантские для мальчишки деньги). И каждый раз сидел как кролик перед удавом, глядя на то, как горстка отчаянно храбрых солдат не дрогнув стояла перед огромной ордой, проявив такие чудеса отваги и героизма, что мы помним про них даже через две с половиной тысячи лет.

Кочевники, если что, это наши братья Казахи)

Так же они в верили духам предков, Синему небу (Тенгри).

Вы все знаете что Казахстан - довольно большая страна, поэтому погода там не одинаковая). В зависимости от погоды определялись формы ведения хозяйства, длительность кочевок, скорость передвижения, видовой состав скота. Например, если на юге Казахстана преобладали овцы, то на западе больше разводили верблюдов и лошадей. На севере и северо-востоке Казахстана разводили много крупного рогатого скота.

Письменных источников о древних жителях Казахстана сохранилось крайне мало. Ученые черпают сведения из археологических памятников и скудных письменных исторических источников. По данным древнегреческих, персидских и китайских источников, в Казахской степи жили племена саков, гуннов, уйсунов, кангюев, сарматов.

:)

Термін «архів» походить від грецького «ἀρχεῖον» — «присутнє місце», що є похідним від «ἀρχή» — «влада, правління; початок», пов'язаного з етимологічно неясним дієсловом «ἀρχώ» — «починаю; (я) є першим; керую». З грецької перейшов у латинську — «аrchivum», з якої через німецьку мову потрапило в українську.[1]. Українською мовою — «архів» (староукраїнською — «архива» (XVIII ст.); англійською — аrсhivе; німецькою — «archivieren»; французькою — archives; польською — «аrchiwum».

Історія розвитку архівної справи

Стародавній Світ

У давніх цивілізацій поняття архіву не було відділене від поняття бібліотека, фактичного це були сховища змішаного типу. Перші такі установи виникли на території Межиріччя, де знаходились держави Шумеру, Аккаду, Вавилону, Ассирії. Архіви шумерів представлені міськими архівами Уру, Лагашу, Шурупаку, наявні і приватні (залишки власних бібліотек у будинках звичайних ремісників). Особливістю роботи даних закладів, стало започаткування сортування і каталогізації документів, які писались на глиняних табличках у корзинах зберігались на глиняних полицях з спеціальними позначками. В Ассирійських найбільших архівах удосконалилась система збору та переписування інформації, та перевірки правдивості даних. Найбільш досконалою бібліотекою даного регіону варто вважати бібліотеку-архів Ашшурбаніпала.

Серед архівних систем, які цивілізаційно належали до східних деспотій, окремо постає єгипетська, яка мала свою специфіку — їхні тексти записувались на папірусах, і до нашого часу дійшло мало залишків таких установ. Найважливішим архівом був Фараонський архів. При дворах існувала спеціальна посада наглядача Будинку книг. Архіви були поділені за категоріями, були наявні храмові установи (Геліополю, Карнак, Луксор) — там зберігались здебільшого священні тексти. У архівах фараонів — управлінські праці, дипломатичне листування. У номових архівах — регіональна адміністративна документація.

Частина єгипетської «Книги Мертвих» написаної на папірусі. Зображує суд Осіріса. Каїрський Єгипетський музей.

Збереглись незначні залишки фамільних і приватних архівів (в основному майново-побутова інформація.) Форма зберігання еволюціонувала протягом усієї історії Єгипту — спочатку в ящиках, глиняних ковшах, пізніше — у нішах стін. Найкоштовніші документи — у алебастрових футлярах. Існувала і система каталогів, до нашого часу дійшло шість таких. Варто зазначити, що допуск до таких сакральних споруд мало лише жрецтво, писарі або представники роду фараона. До архівів перших цивілізацій входили: релігійні книги, медичні та астрономічні трактати, математичні праці, державна документація, повчання та моральні настанови, поетичні збірки. Це усе у подальшому вплинуло на формування таких систем у Греції та Римі.

Архіви античної Греції пройшли довгий шлях розвитку від глиняних табличок крито-мікенської доби, царських архівів пізнішого часу до полісних, які зберігалися в храмах тих богів, які оберігали відповідний політичний устрій поліса. Наприклад, архів Афінського полісу містився в храмі Метроон. Архіви елліністичних монархій поєднують у собі риси давньосхідних і грецьких традицій. Це насамперед канцелярія Александра Македонського, а також архіви його спадкоємців на місцях. Всесвітньою популярністю користуються знамениті бібліотеки елліністичного світу — Александрійська, Пергамська і Антіохійська.

Реконструкція Табулярію та пам'ятників розміщених поруч з Капітолієм. Художник Коснтан Муайо. Париж, 1866.

В Давньому Римі існували дві великі групи архівів: жрецькі та цивільні. Одним з найстаріших жрецьких вважається сховище «Сивілиних книг», яке знаходилося в храмі Юпітера Капітолійського і починає свою історію з VI ст. до н. е. Найважливіший цивільний архів республіки називався Ерарій (скарбниця) при Сенаті, в храмі Сатурна. Туди направлялися матеріали Сенату: протоколи засідань, записи рішень і декрети, угоди Риму з іншими державами. Також в Ерарії перебували документи з архівів інших посадових осіб. В І ст. до н. е. установа отримує назву «табулярій» (лат. tabule — дощечка для письма). На чолі архіву завжди стояли квестори, але вагому роль відігравали — писарі. В архіві, як персонал, були використовували працю і писемних державних рабів. Архівні матеріали мали вигляд воскових дерев'яних дощок, які часто об'єднували у зв'язки, папірусів, пергаментів. Матеріали мали структурування у сховищі за групами: установа — посадова особа — вид документу. Всередині кожної групи існувало датування документів за роками.