Международное положение россии после окончания -турецкой войны 1877-1878гг

В результате русско-турецкой войны 1877-1878 гг. Турция была разбита. 19 февраля 1878 года в местечке Сан-Стефано был подписан русско-турецкий мирный договор, по которому обеспечивалась независимость балканских народов: Сербии, Румынии, Черногории. Болгария, Босния и Герцеговина получили автономию. Россия возвратила себе Южную Бесарабию, приобрела новые крепости на Кавказе – Батум, Карс, Ардаган и Баязет.

Но летом 1878 года в Берлине открылся конгресс, в котором участвовали Россия, Турция, Англия, Франция, Германия и Австро-Венгрия. Западные державы выступили против России единым фронтом. Их основная цель сводилась к подрыву ее влияния на Балканах, сведению к минимуму результатов ее военных побед. Решения Берлинского конгресса, по сравнению со Сан-Стефанским договором были менее выгодны для России и народов Балканского полуострова. Между тем национальные восстания на Балканском полуострове и победа России в войне над Турцией стали важнейшей вехой в деле окончательного освобождения славянских народов от османского ига, укрепления международного авторитета России.

Відповідь:

Криза Римської республіки відноситься до тривалого періоду політичної нестабільності та соціальних заворушень, що завершилися знищенням Римської республіки та її перетворення у Римську імперію, приблизно з 134 р. до н. е. до 44 р. н. е.

Точні дати кризи невідомі, оскільки Рим коливався між нормальним соціально-економічним станом та кризою протягом багатьох десятиліть[1].

Подібним чином, причини і атрибути кризи змінювалися протягом десятиліть, і включали в себе поширення рабства, розбою, внутрішні і зовнішні війни, земельну реформу, винахід болісних нових покарань[2], розширення римського громадянства та зміну складу римської армії[3].

Сучасні вчені також не можуть дійти єдиного висновку щодо природи кризи. Традиційно розширення громадянства (з усіма його правами, привілеями та обов'язками) було негативно оцінено Саллустом, оскільки це спричинило внутрішній розбрат, виникнення суперечок з італійськими союзниками Риму, рабські повстання та бунти. Однак інші вчені стверджували, що, оскільки республіка означає res publica — справа людей (тобто основною цінністю для держави є людина і соціум) — бідних та безправних громадян не можна звинувачувати в тому, що вони намагаються задовольнити свої законні скарги[4].

Государства

Отношения России с этими государствами

Франция

В период семилетней войны союзники. Попытки создать «Восточный барьер» против усиления позиций России в Европе; торговые отношения не активны.

Англия

Крепкие торговые связи между странами. В период правления Елизаветы Петровны отношения носили союзнический характер. Противники в период Семилетней войны, однако дипломатические отношения сохранялись.

Австрия

1726 г. - подписание конвенции о военной военные союзники в ряде войн, (Русско-турецкая война 1735 - 1739 гг., Семилетняя война. Война за Польское наследство, война за Австрийское наследство).

Пруссия

Противники в Семилетней войне. В период правления Петра III дружеские отношения.

Швеция

Военные столкновения из-за спорных территорий, победа за Россией.

Речь Посполитая

Речь Посполитая становилась сферой интересов России, которая начала вмешиваться во внутреннюю польскую политику (Изгнание Станислава Лещинского).

Османская империя и Крымское ханство

Борьба за территории. Русско-турецкая война 1735-1739 гг.