Реформы сперанского .замыслы и результаты

Сперанский хотел улучшить развитие и саму собственность России из-за этого ему пришлось проводить реформы которые дали очень огромный результат и повлияло на дальнейшее развитие страны

Датировка мезолита весьма варьирует в зависимости от региона. На Ближнем Востоке он начался раньше всего, около 15 тыс. л. до н. э., и уже около 10 тыс. л. до н. э. сменяется докерамическим неолитом. На большей части Европы мезолит был сменён неолитом около 6—5 тыс. л. до н. э., дольше всего он сохранялся в районе Балтийского моря и Финского залива (кампинийская культура). Ряд культур мезолитического типа исчезли относительно недавно (индейцы юга Калифорнии, пигмеи до их подчинения племенами банту) или продолжают существовать сейчас (бушмены, аборигены Австралии, ряд групп индейцев Амазонии).В археологии доколумбовой Америки термин «мезолит» не используется во избежание хронологической путаницы, поскольку явления, подобные европейскому мезолиту (окультуривание растений, местная керамика), возникли в Америке существенно позднее, около 2000 г. до н. э. (поздний Архаический период американской хронологии). Одним из древнейших примеров окультуривания растений в Америке является памятник Эджуотер-Парк, который датируется около 1800 г. до н. э. У большинства племён Северной и Южной Америки охота и собирательство доминировали над земледелием вплоть до контакта с европейцами.

Імперія карла великогочас найбільшої могутності франкської держави припадає на правління сина піпіна короткого —  карла великого  (742-814).внаслідок кількох воєн він значно розширив кордони франкської держави, підпорядкувавши своїй владі різні племена і народності.карл перейшов у наступ на арабську іспанію. правда, його перший похід в іспанію (778) не був успішним.надалі франки методично просувалися на південь від піренеїв. у 801 р. в арабів була відібрана барселона на території північно-східної іспанії заснована іспанська марка (прикордонна територія), населення якої становили головним чином баски і наварці.за карла великого внаслідок тривалих воєн (з 772 по 804 р.) була завойована і приєднана до франкської держави  саксонія.внаслідок багатьох воєн кордони франкської держави значно розширилися. за площею держава франків наближалася до старої західної римської імперії і так само включала до свого складу різні племена і народності.королівський титул більше не задовольняв франкського короля. карл чекав лише зручної нагоди, щоб проголосити себе імператором. така нагода випала, коли слабкий і безвільний папа лев iii, що викликав проти себе опозицію римської знаті, втік до карла, у якого шукав захист. карл дав папі надійну охорону і сам очолив похід на рим. у подяку за цю папа наприкінці 800 р. в соборі св. петра в римі вінчав франкського короля імператорською короною. так була встановлена нова імперія на заході.  ця подія викликала конфлікти між карлом і візантією, імператори якої вважали себе єдиними спадкоємцями старого риму.в останні роки життя карл обрав постійним місцем перебування свою нову столицю ахен. головну увагу він приділяв зміцненню нових рубежів для оборони і подальших захоплень.на початку ix ст. карл користувався великим впливом не тільки всередині імперії, а й за її межами: з ним рахувалися королі держав в ії; його заступництва шукали королі шотландії , вожді племінних ірландських князів.однак за зовнішнім благополуччям імперії приховувалася її внутрішня слабкість. створена шляхом завоювань, вона булі надзвичайно різноманітна за етнічним складом. крім франків і підвладних їм племен і народностей на території колишньої галлії до імперії карла великого входили сакси, фризи, бавари, алвмани, тюринги, лангобардні   та ін.кожна з територій імперії без постійного військового й адміністративного примусу не хотіла підкорятися владі завойовників. тому карл великий проводив усе своє життя в походах, відправляючись кожний різ туди, де виникала реальна загроза відпадання тієї або іншої території. з часом утримувати завойовані племена і народності ставало все важче. неміцні, суто зовнішні зв'язки між окремими частинами імперії розірвались через три десятиріччя після смерті імперії карла великого