Дайте определение термину (италики)

Италики - коренные жители апеннинского полуострова . Италиками называли латинян и сабинян.

Италики - кореные жители Апинниского полуострова

Алекса́ндр ІІІ Аргеад, більше відомий як Алекса́ндр Великий та Алекса́ндр Македо́нський (грец. Αλέξανδρος Γ' ο Μακεδών; кінець липня 356 до н. е., Пелла — 13 червня 323 до н. е.), — дев'ятнадцятий цар Македонії. Геніальний полководець, видатний адміністратор і політик. Засновник великої держави, що охоплювала Македонію, Грецію, завойовану Перську імперію та Єгипет. Його походи позитивно вплинули на розвиток античної науки (особливо географії) і культури (еллінізм). Після його смерті створену імперію поділили між собою його воєначальники — діадохи. Син царя Філіпа ІІ Македонського та Олімпіади, царівни Епіру. Був вихованцем Арістотеля. З 336 до н. е. (з 20-річного віку) правитель Македонії. Забезпечив міцність свого правління перемогами над фракійцями та іллірійцями. Перемоги над перським царем Дарієм III біля Граника (334 до н. е.), Іссі (333 до н. е.) відкрили йому шлях до Єгипту, де він коронувався короною фараонів і заснував місто Александрію. Після вирішальної перемоги над Дарієм при Гавгамелах (331 до н. е.) повністю підкорив імперію Ахеменідів — Вавилон, Парса і Сузи здалися йому без опору. Далі Александр повів своє військо до Центральної Азії (329 до н. е.), а потім повернув до Індії, але виснажені військові частини відмовилися переходити річку Ганг, і він мусив повертати через пустелі до Вавилона, який зробив столицею найбільшої в стародавньому світі імперії. Невдовзі помер від незрозумілої хвороби, яка перебігала з гарячкою, після чого його імперія розпалася, але завдяки його військовим досягненням були відкриті двері на схід для грецької торгівлі, мови і культури. Прізвисько — Великий (грец. Μέγας)

Историческое значение восстания Ивана Болотникова
Восстание Болотникова, охватившее огромную территорию, является первой крестьянской войной в России. Крепостные крестьяне составляли основную движущую силу восстания. Причины, вызвавшие его, коренились в тех отношениях, которые существовали между крестьянством и феодалами-землевладельцами. Восстание Болотникова относится ко времени резкого усиления крепостнической эксплуатации крестьянства, юридического оформления крепостного права. Осуществление целей восставших под руководством Болотникова крестьян и низов посада могло бы привести к существенным социальным переменам в жизни страны, к ликвидации крепостнического строя. Крестьянские восстания эпохи феодализма (в том числе и восстание Болотникова ) носили стихийный характер. Это выражалось, в частности, в том, что восставшие не имели программы переустройства общества. Они стремились разрушить существующий крепостнический строй, но не знали, как построить новый. Вместо этого они выдвинули лозунг замены одного царя другим. Отсутствие ясной программы ограничило задачу движения борьбой с конкретными носителями угнетения в той или иной местности без установления сколько-нибудь прочной связи между различными очагами восстания, вызывало организационную слабость движения. Отсутствие класса возглавить это движение, преодолеть его стихийный характер, выработать программу движения и придать ему организационную крепость, определило и самый исход восстания. Ни мужество участников восстания, ни таланты руководителей не могли устранить его слабых сторон, обусловленных самой природой восстания. Великая заслуга восставших в 1606 г. заключалась в том, что они развернули первую в России крестьянскую войну против феодального гнёта.