Составьте план рассказа о типичных чертах древневосточных империй.

Древний Египет
1. Общественный строй..
3. Возникновение и эволюция государства и права. 

Древняя Индия

1. Возникновение государства в Индии
2. Общественный и государственный строй.
3. Законы 

Древний Китай

1. Возникновение и развитие государства.
2. Государства древнего Китая
3. Основные черты права.

Итоги гражданской войны в россии оказались ужасающими. страна фактически лежала в руинах. эстония, латвия, литвы, польша, белоруссия, западная украина, бессарабия и часть армении вышли из состава россии. на основной территории страны потери населения, в том числе и в результате голода, эпидемий и т.д. составили не менее 25 млн. человек. они сравнимы с общими потерями стран, принимавших участие в военных действиях первой мировой. уровень производства в стране резко упал. около 2 млн. человек покинули россию, эмигрировав в другие государства (франция, сша). это были представители дворянства, офицерства, духовенства, интеллигенции.

починаючи з 40-х років xiv ст., західноукраїнські землі були об’єктом експансіоністської політики польщі і угорщини, яким тоді протистояв литовсько-руський князь любарт-дмитро. в кінці 1380-х років, після походу на галицьку русь ядвиґи і ягайла (1387), ці землі остаточно увійшли до складу польського королівства під назвою королівства русі (назва, надана ще казимиром ііі). у 1434  р. відбулася інкорпорація цих земель до складу польщі. галичина  втратила свій автономний статус. з українських земель у складі королівства польського утворено три воєводства: руське (центр – львів), белзьке і подільське (кам’я-

нець). у них було скасовано давньоруське право, судочинство, а боярство стало складовою частиною польської шляхти.

соціально-економічне життя краю було суперечливим. воно характеризувалося не лише розвитком сільського господарства, міст та ремесел, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, але й закріпаченням українського селянства, яке завершилося у 1505  р. це викликало цілу низку селянських повстань, найбільше з яких відбулося під керівництвом мухи та борулі (1490–1492). вже у першій половині xv ст. на прикарпатті та гуцульщині розгорнувся соціальний розбійницько-повстанський рух опришків. спільний польсько-молдавсько-угорський кордон дозволяв малочисельним ватагам опришків уміло маневрувати.

міграція поляків, євреїв, вірмен до зростання чисельності нових міст і містечок, у xvi ст. тільки на нинішній тернопільщині їх налічувалося близько 40: бережани, борки, буданів, гусятин, залісці, микулинці, язловець тощо. у xvi ст. суттєво почастішали татарські набіги. у 1540  р. з метою оборони від татар, руський воєвода  іоанн амор з тарнова (ян амор тарновський) (1488–1561) заснував фортецю тарнополь (тернопіль), яка поступово витісняла провідну роль теребовлі і стала головним містом галицького поділля. більшість міст належала польським маґнатам, однак значна частина з них здобувала самоврядування на основі маґдебурзького права. цей процес був більш активним у першій половині xvi ст.