Какую систему земледелия принимали восточные славяне в 6-8 веке в лесистой полосе

В лесистой полосе славяне не занимались земледелием почти совсем отказавшись от него,занимались промыслом(т.е охотой рыбалкой и т.д)Если же и занимались,то все было очень важно(обрядово)Было несколько богов,которые отвечали за земледелие.Как вы знаете хлеб являлся главным признаком жизни и воскрешения(избавления от все ненастий)Если я не ошибаюсь он пророс на том же самом месте,где ударила Пернуова молния...а,что касается самого процесса,то он был одинаковым везде) 

Замок є одним із символів Середньовіччя. Зазвичай він був великим приватним будинком феодала - короля, графа, рицаря. Замки будували з метою захисту власних володінь, кордонів, портів, річкових переправ, контролю за суходільними або водними торговельними шляхами. Феодал обирав для свого помешкання важкодоступні місця: річкові острови, схили гір, високі береги річок. Дозвіл на будівництво замку та будь-яких додаткових укріплень надавав король або сеньйор, який у будь-який час міг змінити своє рішення і відібрати землю. Перші замки в Європі з’явилися ще до середини X ст. і були своєрідними опорними пунктами для захисту навколишніх сіл від нападів ворогів. Зазвичай вони будувалися нашвидкуруч. Заздалегідь підготувавши деревину, цвяхи й інші необхідні матеріали, замок зводили упродовж тижня. Зрозуміло, що згодом на будівництво замків з каменю витрачалося значно більше часу, зусиль і коштів. Перші замки мали дерев’яну будівлю для розміщення військ та обносилися ровом і гострокіллям. Коли ворог долав укріплення, оборонцям замку доводилося битися не нажиття, а на смерть. Тому згодом власники вирішили зводити додаткові захисні споруди. У X ст. основною замковою оборонною спорудою була прямокутна дерев’яна, а потім кам’яна вежа, яку називали донжон. Вежу будували на природному або спеціально насипаному для цього пагорбі. Донжон поділявся на кілька поверхів, сполучених драбинами, які прибирали під час небезпеки. Житло феодала зазвичай розташовувалося на третьому поверсі. Слуги мешкали вище. У підземеллях утримували полонених та злочинців. У дворі замку були криниця, храм, житла ремісників. Кожен власник волів мати в обійсті доброго коваля, який був одночасно і майстром, і механіком. Він не лише виготовляв знаряддя праці й підковував коней, а й дбав про виготовлення зброї та обладунків для свого господаря і його рицарів. Так само важливими для життя замку були оперювач і тесляр. Обов’язком оперювача було виготовлення оперення й дерев’яної частини стріл, які до появи вогнепальної зброї активно використовували захисники замку. Тесляр займався ремонтом дерев’яних укріплень. Він також виготовляв меблі, хатнє начиння на вимогу господаря або для задоволення потреб жителів замку.

Объяснение:

Возвышение Москвы относится к первой половине XIV века, то есть к правлению князей - Даниила (до 1303 года) и его сыновей - Юрия (до 1325) и Ивана Калиты (до 1340). В этот периода удалось достичь серьезного прогресса во внутренней и внешней политике. В 1326 году в Москве из Владимира переехал митрополит, а значит город стал центром религиозной жизни.

Удалось выйти победителем в противостоянии с Тверью (Михаил Тверской убит в 1318) и присоединить разными новые территории - Коломну, Переяславль-Залесский, Галич, Белоозеро. В Москве был построен новый Кремль и несколько каменных соборов. С Золотой Ордой нормальные отношения были до 1368 года, а к этому времени в Москве уже возвели каменные стены, что в те времена было редкостью. Главным соперником Московского княжества в данном во была Тверь. Москва заняла главенствующую позицию по некоторым причинам : политика Дмитрия Донского (объединение князей с целью борьбы с ордынским игом), географическое положение, благосклонность и покровительство РПЦ (с 1326 резиденция митрополита находится в Москве)

Объяснение: