Краткий конспект культура и повседневная жизнь в россии в 16 веке

Культура и повседневная жизнь в России в 16 веке

Стоит начать с того, что большая часть населения России в 16 веке представляла собой закрепощенных крестьян, а форма правления больше походила на абсолютную монархию.

Поэтому большая часть населения в России жили в деревянных домах. Камень применялся при строительстве административных зданий, такие как Кремль, а также в домах знати и царя, при строительстве крепостей.

Наибольшее внимание отдавалось церквям. Например, в этот период был построен собор Василия Блаженного.

Даже крестьянские дома украшались деревянными декорациями. А дома знати приобретали все больше приобретали роскошность.

Что касается одежды, то она отличалась от того, где жил народ, поскольку уже в то время Россия была многонациональным государством. В основном, одежда состояла из рубахи, сарафана – женщина, рубахи и порты.

Пища, вне зависимости от достатка, была одинаковой – в основном, это русская народная кухня – блины, кисель, каши и овощи, ягоды, мед, соленое мясо, соленья из овощей, пиво, квас.

Все население было набожным и соблюдало 4 поста в год, скромно ели в среду и в пятницу.

Семья была патриархальной: мужчина – глава семьи – и все ему подчинялись, он мог даже бить жену и детей. Вообще культура семьи полностью соответствовала строкам Домостроя.

Первые крупные кризисы происходили в Англии в XVII веке. С развитием рыночной индустриальной экономики кризисы приобрели циклический характер и стали составлять одну из фаз экономического цикла.

Следствием экономического кризиса является уменьшение реального валового национального продукта, массовые банкротства и безработица, снижение жизненного уровня населения[2].

Товарный дефицит, в отличие от кризиса, как правило, вызывается внеэкономическими причинами и связан с нарушением нормального хода (экономического) воспроизводства под влиянием стихийных бедствий или политических действий (различных запретов, войн и т. п.).

Відповідь:

Перші населені пункти на місці Мелітополя (Кіз-Яр і Новоолександрівка) виникли в 1785—1814 роках. У 1842 році село Новоолександрівка було перейменовано в місто Мелітополь і стало центром Мелітопольського повіту. Наприкінці XIX століття Мелітополь значно виріс завдяки торгівлі зерном, а в XX столітті став важливим промисловим центром регіону.

Територія Мелітополя була заселена з часів палеоліту. На Кам'яній могилі збереглися численні петрогліфи, найдавніші з яких датуються XXIV—XXII століттями до н. е.

У VII столітті до н. е. Північним Причорномор'ям заволоділи скіфи. До цього періоду відносяться скіфські поховання в Мелітопольському кургані (IV століття до н. е.), де були виявлені численні скіфські артефакти, в тому числі понад 4000 золотих прикрас.

У IV столітті землі Північного Причорномор'я захопили гуни, в VI столітті — авари, в VIII столітті — хозари. Після того як у 969 році князь Святослав Ігоревич розбив Хозарський каганат, на зміну їм прийшли племена печенігів. З XI століття на приазовських землях господарювали половці. На початку XII століття руські князі на берегах Молочної річки розбили війська половців.

Після поразки руських князів у битві на річці Калці в 1223 році, територія Мелітополя потрапила під вплив Золотої Орди і Кримського ханства. Протягом XVII століття Російська імперія завдала Кримському ханству і Османської імперії ряд військових поразок. Нарешті, по маніфесту російської імператриці Катерини II від 8 квітня 1783 територія Кримського ханства увійшла до складу Російської імперії.

Пояснення: