Якими були наслідки лиственської битви (1024

Наслідки битви

По закінченні битви Мстислав знову показав себе як далекоглядного політика який не бажає втрачати отримане але і не хоче жити підчас постійних воїн і суперечок. І хоча після цієї битви, полудневі, українсько-руські землі перейшли фактично в руки Мстислава; незважаючи на здобуту перемогу, Мстислав визнавав першість старшого брата. Він лишився в Чернігові й послав Ярославу пропозицію - поділити батьківські землі Дніпром: правий бік, з Київом, Мстислав запропонував залишити за Ярославом, як за старшим братом, а собі брав лівобічні землі.13«І послав Мстислав услід за Ярославом [посла], говорячи: «Сиди ти на столі своїм у Києві, оскільки ти єси старший брат, а мені хай буде ся сторона».14 Ця дія описує Мстислава як особистість не лише войовничу, а й схильну до миру і блага для власного народу і спокою на підвладних землях.

Ярослав не хотів здаватися на ласку брата, можливо - не уважаючи певним набуте з такої ласки. Але він вислав після цього до Київа своїх намісників, при цьому продовжував збирати далі війська в Новгороді. І вже аж у 1026 році прийшов він з великим військом до Київа, договорюватись з Мстиславом як рівний з рівним. Коло Городка під Київом брати з'їхалися й уложили угоду на тім, що: лівобічну Україну взяв собі Мстислав, правобічну Ярослав. «Ярослав зібрав воїв многих, і прийшов до Києва, і вчинив мир із братом своїм Мстиславом коло Городця [Пісочного]. І розділили вони по Дніпру Руську землю: Ярослав узяв сю сторону, а Мстислав - ту. І стали вони оба жити мирно і в братолюбстві, і перестали усобиця й заколот, і була тиша велика в землі Руській.»15

Отже, великий крок Мстислава на поступки Ярославу подарив їх землям мир і спокій. І не відомо що б відбулось далі якщо б Ярослав не погодився на пропозицію Мстислава.

Після особистої зустрічі Ярослава і Мстислава встановився своєрідний дуумвірат братів. Ярослав Мудрий був великим князем Київським, правив, як верховний правитель, дніпровським Правобережжям, Новгородською і всіма іншими руськими землями, за винятком Чернігово-Сіверської сторони і Тмутараканського князівства. Мстиславу як і раніше підпорядковувалися яси і касоги.

Але розподіл цей був номінальним. Насправді брати спільно розв'язували основні державні питання, що стосувалися всієї Русі, також здійснювали спільні воєнні походи проти ворогів підвладним їм земель. «На сім союзі двох головних володарів східної Европи осталася її політична система в дальших десятиліттях, аж до смерті Мстислава.»16 Але підчас цього союзу держава не становила політичної єдності, на це вказує літопис «І розділили вони по Дніпру Руську землю»17. І лише після смерті Мстислава Ярослав став єдиним, одноосібним правителем руських земель.

Объяснение:

Родился Александр Македонский осенью 356 года до н. э. в столице Древней Македонии – городе Пелла. С самого детства в биографии Македонского проходило обучение политике, дипломатии, военному мастерству.  

После убийства царя Македонии в 336 году до н. э. Александр был провозглашен правителем. Первыми действиями Македонского на столь высоком государственном посту стали отмена налогов, расправа с врагами отца, подтверждение союза с Грецией. После подавления восстания в Греции Александр Македонский начал обдумывать войну с Персией.

В 331 году до н. э. произошла следующая важнейшая битва с персами при Гавгамелах, в ходе которой персы были разгромлены. Александр покорил Вавилон, Сузу, Персеполь.

В 329 году до н. э., когда царь Дарий был убит, Александр стал правителем Персидской империи. Став царем Азии, подвергался неоднократно возникающим заговорам. В 329-327 годах до н. э. воевал в Средней Азии – Согдеане, Бактрии. Александр в те года одержал победу над скифами, женился на бактрийской княжне Роксане и двинулся в поход в Индию.

Домой полководец вернулся лишь летом 325 года до н.э

Историками до сих пор не установлена точная причина смерти великого полководца.

Между произведениями Египта и Греции есть интересная разница, Греческие произведения очень точны в передаче произвольных поз, как на картинах так и в скульптурах. Египтяне практически не уступают грекам по качеству произведений, но их картины это проекции объемного на плоскость (корее чертеж), причем тела повернуты так чтобы проекция отражала все анатомические особенности (в ущерб реальзму поз), изваяния заведомо посажены в какие то канонические симметричные позы. Но при этом в египетских картинах все пропорции тела правильные, а лица скульптур поражают правильностью и точностью передачи форм.