Назовите скульптора, художника и архитектора, с которых начинается возрождение.

Відповідь:

90-ті роки XIX ст. характеризувалися різкою активізацією зовнішньої політики Німеччини. Бурхливий розвиток промисловості змушував правлячі кола цієї країни підтримувати німецьку торговельну експансію в Європі, шукати «нові незалежні території» для збуту товарів.

Ставши на шлях колоніальних завоювань пізніше, ніж інші країни, Німеччина значно поступалася їм за розмірами захоплених територій. Німецькі колонії були в 12 разів менші, ніж британські, і, до того ж, бідними на сировинні ресурси. Імперське керівництво гостро переживало таку «несправедливість» і вперше поставило питання про переділ уже поділеного європейськими країнами всього світу.

БРИТАНСЬКА ПОЛІТИКА «БЛИСКУЧОЇ ІЗОЛЯЦІЇ»

Упевнені в невразливості острівного положення Великої Британії та в перевазі свого військово-морського флоту, британські дипломати вважали за кращу зовнішню політику не зв’язувати собі руки союзами з іншими державами, заохочувати конфлікти між ними й отримувати із цих конфліктів максимальну користь для Британії. Правлячі кола країни дотримувалися політики «блискучої ізоляції». Для збереження «європейської рівноваги» Велика Британія зазвичай протидіяла сильнішій державі на європейському континенті, не дозволяючи їй зайняти домінуюче положення в Європі.

ЗАГОСТРЕННЯ БРИТАНСЬКО-НІМЕЦЬКИХ ПРОТИРІЧ

Просування Німеччини на схід та її неприховані територіальні претензії призвели до різкого загострення відносин з найвпливовішою метрополією світу — Великою Британією.

На початок XX ст. британсько-німецькі протиріччя стають головними в системі міжнародних відносин. Економічне, політичне й колоніальне суперництво двох країн доповнилося гонкою військово-морських озброєнь.

У 1899 р. Вільгельм II домігся від турецького султана згоди на будівництво трансконтинентальної Багдадської залізниці, яка повинна була пройти через всю Малу Азію, до Багдада й далі — до Перської затоки. Залізниця мала стати плацдармом для просування Німеччини на Близький і Середній Схід. Такі плани, що загрожували колоніальним інтересам Великої Британії, викликали особливе занепокоєння в Лондоні. Британсько-німецькі протиріччя ще сильніше загострилися на грунті боротьби за поділ Південної Африки.

Протиріччя між Німеччиною й Великою Британією ставали непримиренними.

Відповідь:

1.Реформи Марії-Терезії:

судова: підпорядковувала суди державі, обмеживши свавілля сеньйорів щодо селян;

військова: новий порядок військового набору; рекрутська служба - пожиттєва;

фінансова: введення загального податку, ліквідація внутрішнього мита, збільшення мита на вивіз товарів;

кримінальна: обмеження смертної кари та скасування катувань;

запроваджено Державну раду, придворну державну канцелярію, міністерства;

області поділено на округи;

освітня: започаткована система загальної шкільної освіти; засновано народні школи для простих людей, ремісничі і сільськогосподарські училища, реформовано гімназії, відкрито університети, які звільнялися від впливу єзуїтів;

замість церковної запроваджувалася державна цензура.

2.Було здійснено реформу судоустрою і судочинства, скасовано тортури, відокремлено суд від адміністрації. Розгорнулася величезна робота з кодифікації законодавства з метою створення простих, ясних, коротких і зрозумілих усім законів за принципом «один закон для всіх».

3.Провела реорганізацію Сенату (1763), церковну реформу (секуляризацію земель) (1763—1764), скасувала гетьманство в Україні (1764). Очолювала «Комісію з Уложення» («Комиссия об Уложении», 1767—1769).