Доповідь про князя ярослава мудрого

Біографія Ярослава Мудрого скорочено на українській мові розповість про життя та правління князя. Ярослав Мудрий був великим Київським князем (1015–1018, 1019–1054), ростовським князем (989–1010), Новгородським князем (1010–1034). Ярослав Мудрий біографія скорочено Ярослав народився приблизно 982 року, був другим сином князя Володимира Святославича з династії Рюриковичів від полоцької княжни Рогнеди. В 10 років Володимир відправляє сина зайняти ростовський князівський стіл, а в 1100 — Ярослав став новгородським князем. Наприкінці правління Володимира Великого 1014 року, Ярослав відмовився сплачувати щорічну данину Києву, що становила 2000 гривень, і виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу, Володимир помер. Після смерті свого батька Володимира 26 листопада (день св. Георгія) 1015 року Ярослав Мудрий в жорстокій боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і посів київський престол, але 1018 року під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на до Святополк, мусив покинути Київ і утік до Новгорода. Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 року Ярослав Мудрий став київським Великим князем. Прагнучи об’єднати всі руські землі під своєю владою, Ярослав Володимирович вів боротьбу проти свого брата Мстислава Володимировича, князя тмутороканського і чернігівського. Після битви, яку Ярослав програв, під Лиственом біля Чернігова 1024 року. Ярослав мусив відступити Мстиславові Чернігівщину і всі землі на схід від Дніпра, крім Переяславщини. Згодом, після укладеного 1026 року у Городку під Києвом миру, почалося порозуміння і співпраця між братами. Ярослав Мудрий допомагав Мстиславові у боротьбі зкасогами і ясами у 1029 році, поширивши свої володіння до Кавказьких гір; а Мстислав — у скріпленні й поширенні держави Ярослава Мудрого на захід від Дніпра. 1030 року на півночі Ярослав зайняв землі між Чудським озером і Балтикою і там заснував м. Юріїв (нині — Тарту), у 1030 — 1031 роках війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські городи, які 1018 року захопив Болеслав І. Тоді ж Ярослав здобув від королівства Польського смугу землі між ріками Сяном і Бугом. За відомостями, що містяться у «Повісті врем’яних літ», він в 1030 році відвоював місто Белз, а в 1031 заклав місто свого імені Ярослав. 1036 — після смерті Мстислава Ярослав стає єдиним володарем Київської держави, окрім Полоцького князівства, яке виділено Володимиром Святим в уділ роду Ізяслава. 1036 року, за літописом, Ярослав Мудрий розгромив біля Києва печенігів і нібито, за літописом, на місці перемоги над ними почав будувати у 1037 році Софійський собор. Хоча останні дослідження Софії Київської спростували це твердження літопису. У 1038–1042 роках Ярослав вів успішні походи проти литовських племен — ятвягів, проти Мазовії, проти прибалтицько-фінських племен ямь і чудь. 1043 року він підготував під проводом свого сина Володимира і воєводи Вишати похід на Візантію, який закінчився поразкою, багато воїнів потрапило в полон чи загинуло. Щоб охороняти свою державу проти нападів кочовиків, Ярослав укріплював південний кордон, будуючи міста над ріками Россю і Трубежем: Корсунь, Канів, Переяслав; як також другу фортифікаційну лінію надСулою: Лубни, Лукомль, Воїнь. Останні роки життя Ярослав провів у Вишгороді. Помер 20 лютого 1054, а між його п’ятьма синами розгорнулась боротьба за владу. Цей період відомий в історіографії як Тріумвірат Ярославичів, з якого почався розпад Київської Русі і через півтора століття вона фактично перестала існувати як єдина держава. Ярослав Мудрий значення діяльності Під час його правління Ярослава Мудрого Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. Для скріплення влади в державі та впорядкування правових та соціальних відносин громадян за князювання Ярослава Мудрого було укладено збірник законів, так звану Правду Ярослава, що становить найдавнішу частину законів руського права — Руської Правди. Звершено розпочате Володимиром Святим розширення меж столиці Русі — Києва, насипано нові оборонні вали були ще за Володимира Святого (дослідження П. Раппопорта) (за одним з них прокладено сучасну вулицю Ярославів Вал), а Ярослав поставив на них лише заборола. Збудовано Золоті ворота, Лядську браму, Жидівські ворота, Георгіївський та Ірининський собори, Софійський собор. Створив бібліотеку Софійського собору. За часів його правління засновано міста Корсунь, Гюргів (нині — Біла Церква), розбудовано Чернігів, Переяслав, Володимир-Волинський, Турів, встановлено династичні зв’язки з королівськими дворамиШвеції, Норвегії та Франції. Продовжувалося карбування срібних монет.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/yaroslav-mudriy-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

1 - Популярности революционного движения в России действующая власть. Народ был недоволен скудной работой власти. Власть часто не сдерживала обещаний. Реформы царя вызывали недовольство в разных слоях населения.
2 - Его роль велика. Николай Гаврилович Чернышевский стал идейным вождем революционного движения. Чернышевский был одним из вдохновителей революционного общества "Земля и воля". Будучи редактором журнала "Современник", Чернышевский сквозь цензуру выступал за крестьянскую революцию, призывал к созданию революционных организаций.
3 - "Земля и воля" была народнической организацией. Целью участников этой организации была подготовка народа к революции. Организация печатала и распространяла революционную литературу, участники "Земли и воли" совершали так называемое "хождение в народ" с целью просветительской деятельности среди широких крестьянских масс и агитации революционного движения. Безрезультативность такой практики заставила революционные кружки пересмотреть свою тактику по свержению царя.
4 - Все три персоны хотели свержения действующей власти и торжества революции, однако их взгляды на осуществление задуманного отличались. Бакунин был идеологом анархического народничества. Он выступал за стихийный народный бунт - жестокий и беспощадный.
Лавров был идеологом пропагандистского народничества. В отличие от Бакунина, Лавров считал, что народная революция нуждается в тщательной и длительной подготовке. По мнению Лаврова, совершить революцию можно было меньшинством "критически мыслящих личностей", которые, в силу своей научной подготовки с пропаганды уяснить народу его силу и потребности.
Ткачев был идеологом заговорщического народничества. В отличие от остальных, Ткачев считал, что самостоятельно крестьянство не сможет осуществить революцию. По его мнению, революция должна носить форму переворота, который совершит секретная организация революционеров, предварительно с терроризма расшатавшая действующую власть.
5 -  Главной чертой народничества было желание свергнуть самодержавную власть с революции и построить утопичное социалистическое государство, минуя при этом капитализм. 
Также характерной чертой народничества была неоднородность. Народничество состояло из нескольких течений, объединенных общей мечтой, но различных по плану приведения этой мечты в реальность.

«Земля и воля» - это тайная революционная организация, возникшая в Петербурге в 1861 году. Она объединяла несколько десятков единомышленников из разных социальных слоев (студенты, мелкие чиновники, младшие офицеры и т.д.).

Программа этой организации включала в себя следующие пункты:

1)      Созыв парламента и установление демократической республики

2)      Широкое местное самоуправление

3)      Равноправие женщин

4)      Передача крестьянам все земли

5)      Объединение сельского и городского населения в самоуправляющиеся общины

 

Практически им удалось сделать следующее:

1)      Издание и распространение революционной литературы

2)      Содействие в побегах революционеров из тюрьм

3)      Материальная ссыльным

 

Готовились начать открытое революционное наступление в 1863 году, т.к. именно в этом году они ожидали крестьянское восстание, в связи с истечением срока подписания Уставных грамот. Ожидания оказались напрасными, их расчеты на массовые выступления крестьян не подтвердились. Многие активные члены группы были арестованы, а весной 1864 г. «земля и воля» приняла решение о самороспуске.