Що зробив ярослав мудрий і в якому році. іть бкдь ласка

Якщо описані події є осінню 1015 за «вересневим» початком року, а Ярославу були ці ж 27-28 років, то він міг народитися лише у 987–988, що малоймовірно, однак, зважати треба і на дати народження його дітей (Анна Ярославна народилася близько 1032, коли її батькові було з 55 років, а Ігор Ярославич взагалі близько 1037, у 60-річного батька). А такий вік у середньовіччі вже був старечим, не те щоб у такого чоловіка ще могли народитися діти.[1]

Василь Татищев з недовірою відносився до звісток літописів про шлюб Володимира. Згідно з історіографом, Ярослав народився у 978 році. Таким чином Татищев дійшов висновку, що шлюб Володимира і Рогніди мав би бути укладеним у 975 або 976 році. Саме тому, як вважав Татищев, і була війна Володимира з легітимними синами Святослава. Судячи з усього, твердження про 76-річний вік Ярослава з'явилося, щоб представити його старшим від Святополка. Таким чином його право на Київський стіл мало б виглядати цілком законно. Але існують точні свідчення на користь старшинства саме останнього. Чимало вчених сумнівалися у твердженні ПВЛ, нібито Ярослав у 1054 мав 76 років. Пізніші списки (Никонівський, Воскресенський) свідчать, що Ярослав помер уже в 66 або 67 років. Що й не дивно — ці свідчення були вирахувані на основі інших літописних звісток про 28-річний вік князя у 1015.

Додаткові свідчення про вік Ярослава представляють антропологічні дослідження його скелета. У 1939–1940 Саркофаг Ярослава Мудрого розкривали для проведення експертизи скелета князя. Виявили його зріст на момент смерті — 172—176 см, а варто припустити, що в молодості він був ще вищим. Виявили перелом кісток, а також спадкову хворобу Пертеса. Але окрім іншого, вдалося визначити ще й вік князя на час його смерті — 65-70 років. Пізніші літописи, серед яких були Тверські та Густинські, свідчили, що до 2 років княжич не міг ходити, а зцілення відбулося незадовго до хрещення. На основі цих свідчень, а також антропологічних досліджень скелета Ярослава, Дмитро Рохлін вирішив датувати його народження 986 роком.[2]

Найранішою датою, зважаючи на саме 70-річний вік Ярослава при смерті можна було б назвати 21 лютого 983 року. Зважаючи на те, що Ярослав був одним із 5 найстарших синів Володимира (Вишеслав, Ізяслав, Стополк, сам Ярослав, Мстислав), а корінь «Яро» означав весну, можна припустити, що Ярослав народився навесні 983 і помер у віці 70 (майже 71) років

Зовнішність Ярослав Володимирович на княжій печатці. Єдине прижиттєве зображення князя, що збереглось

У зовнішності переважали риси, притаманні слов'янам Наддніпрянщини. Він був людиною достатньо високою на зріст (173—176 см), із середнім видовженим обличчям, різко випнутим носом дещо хвилястої форми та з тонко окресленими, відносно неширокими вилицями. У Іпатському літопису (РІК 6524 [1016]), у розповіді про війну Ярослава із Святополком читаємо:

« ...Прийшов Ярослав на Святополка, і стали вони насупроти обаполи Дніпра. І не одважувалися ні сі на тих рушити, ні ті на сих, і стояли вони три місяці одні проти одних. І став воєвода Святополків Вовчий Хвіст глузувати з новгородців, їздячи коло берега [і] говорячи: "Чого прийшли ви зі шкандибою оцим?".[3]  » Князювання Княжий знак Ярослава Мудрого

Наприкінці правління Володимира Великого, Ярослав відмовився сплачувати щорічну данину Києву, що становила 2000 гривень, і виступив проти свого батька походом. Під час приготування до походу, Володимир помер.

Після смерті свого батька Володимира 26 листопада (день св. Георгія) 1015 року Ярослав Мудрий в жорстокій боротьбі за київський престол розбив війська Святополка біля Любеча і посів київський великокняжий престол, але 1018 року під натиском польських військ короля Болеслава І, яких взяв собі на до Святополк, мусив покинути Київ і утік до Новгорода. Після остаточної перемоги в битві над річкою Альтою 1019 року Ярослав Мудрий став київським Великим князем.

Мухаммед Хайдар Дулати (1499–1551 гг.) является автором уни­кального исторического научного труда «Тарих-и-Рашиди», написанного на персидском языке в Кашмире в 1541–1546 гг. и по сей день считающегося летописью истории казахских племен и народов Могулистана и Средней Азии. Он был не только историком, но и блестящим литератором. Предок его Болатшы Дулати был правителем Жетысу.

Джами ат-таварих — историческое сочинение на персидском языке, составленное в начале XIV века визирем государства Хулагуидов Рашид ад-Дином по приказанию ильхана Газана.

Газан-хан, бывший полиглотом и знатоком истории, особое внимание уделял истории собственного народа. В 1300/1301 он приказал Рашид ад-Дину собрать воедино все сведения, касающиеся истории монголов. Основная часть работы, получившая название Та’рих-и Газани («Газанова летопись») была поднесена Олджейту-хану в 1307 г. Полностью труд был закончен к 1310/1311.

Труд Хайдара Дулати "Тарих-и Рашиди" ("Рашидова история") относится к числу самых значительных исторических и литературных памятников Средневековья, содержащих ценные сведения по истории, литературе, культуре народов Центральной Азии.

Объяснение:вот что я знал :(

Первая русская революция.

Причины:

Низкий уровень жизни народа; социальная незащищенность граждан;Несвоевременное проведение реформ (как правило, с большим опозданием) властными органами;Подъем рабочего движения, активизация радикально настроенной интеллигенции в начале 1900-х;Поражение России в русско-японской войне 1904 года, связанное, в первую очередь, с ошибками командующего руководства и техническим превосходством противника.Военный разгром России японскими войсками окончательно подорвал веру народа в силу армии, профессионализм главнокомандующих, а также существенно снизил авторитет государственной власти.

Повод: Поводом для поднятия восстания стал массовый расстрел мирных граждан, которые отправлялись к государю требовать соблюдение их гражданских прав и свобод. В историю этот день, 22 января, вошел под именем Кровавого воскресенья. Причиной выхода людей на демонстрацию стало увольнение 4-х работников Кировского завода за их несогласие с политикой государства.

Задачи (цели) революции:

свержение самодержавиясозыв Учредительного собрания для установления демократического строя ликвидация сословного неравноправия введение свободы слова, собраний, партий и объединенийуничтожение помещичьего землевладения и наделение крестьян землейсокращение продолжительности рабочего дня до 8 часов, признание права рабочих на стачки и создание профессиональных союзовдостижение равноправия народов России.В революции участвовали: рабочие и крестьяне, солдаты и матросы, большая часть средней и мелкой буржуазии, интеллигенция и служащие.

События:

9 января 1905 года – Кровавое воскресенье, расстрел мирных демонстрантов.14 июня 1905 года – восстание на броненосце «Потемкин», было подавлено.Октябрь 1905 года – Всероссийская Октябрьская политическая стачка, подписание царем «Манифеста свобод».Декабрь 1905 года – вооруженное восстание в Москве, кульминация.27 апреля 1906 года – открытие нового органа власти – Государственной думы, зарождение парламента в России3 июня 1907 года – роспуск Государственной думы. Революция завершена поражением.

Итоги:

Создание Государственной думы и ограничение самодержавной власти. Народ получил опыт борьбы за свободу и демократию.отмена выкупных платежей, понижение арендной и продажной цены на землю, приравнение крестьян к другим сословиям в праве на передвижение и выбор места жительства, поступление в вузы и на гражданскую службу. Однако в главном аграрный вопрос так и не был решен: крестьяне не получили земли. Часть трудящихся получила избирательные права. Пролетариат получил возможность образовывать профсоюзы. Рабочий день сократился до 9—10 часов, а иногда даже до 8 часов. Царизму пришлось умерить русификаторскую политику, национальные окраины получили представительство в Думе. Однако противоречия, вызвавшие революцию, были только смягчены, их полного разрешения не произошло.