Законы хамурапии и развитее мепопотамии минимум пять у каждого

Зако́ны Хаммура́пи (аккад. Inu Anum sîrum, «Когда высочайший Ану…» — заглавие, данное поздневавилонскими переписчиками по первым словам текста), также Ко́декс Хаммура́пи — законодательный свод старовавилонского периода, созданный при царе Хаммурапи в 1750-х годах до н. э. Один из древнейших правовых памятников в мире.

Основной текст свода сохранился в виде клинописной надписи на аккадском языке, высеченной на конусообразной диоритовой стеле, которая была обнаружена французской археологической экспедицией в конце 1901 — начале 1902 года в ходе раскопок древнего города Сузы на территории Персии. Современные исследователи делят Законы на 282 параграфа, регулирующих вопросы судопроизводства, охраны различных форм собственности и брачно-семейных отношений, а также частного и уголовного права. Около 35 параграфов были стёрты со стелы ещё в древности и в настоящее время частично восстановлены по копиям на глиняных табличках.

Законы Хаммурапи — результат крупной реформы существовавшего правопорядка, призванной унифицировать и дополнить действие неписаных норм поведения, зародившихся ещё в первобытном обществе. В качестве вершины развития клинописного права древней Месопотамии, Законы оказывали влияние на правовую культуру Древнего Востока на протяжении многих столетий. Система права, закреплённая вавилонским сводом, стала передовой для своего времени и по богатству нормативного содержания и используемых юридических конструкций была превзойдена лишь позднейшим правом Древнего Рима.

Несмотря на то, что они были созданы на раннем этапе становления ближневосточного сословного общества, что обусловило сравнительную жестокость установленных ими уголовных наказаний, Законы отличаются исключительной продуманностью и стройностью правового регулирования. В отличие от большинства других древних памятников Востока, для свода Хаммурапи характерно практически полное отсутствие сакрально-религиозной мотивировки отдельных правовых норм, что делает его первым в истории человечества чисто законодательным актом.

ответ 4 В
Объяснения
В Европе эпоха Возрождении. Начинает развиваться наука, технология, искусство. И из- за того что Европе нужны были ресурсы она начала торговаться с другими странами. Например с Азией. Но великий шелковый путь контролировал Арабский халифат и Османская империя. Поэтому они начали находить выход из этой ситуации.

Не может быть а потому что крестовые походы было началом эпохи возрождения, и они довольно давно.

Не может быть с потому что великий шелковый путь наоборот пришёл в упадок, и его контролировали Османы, что не было выгодно Европейцам.
Не может быть д так как викинги здесь не причём.

Объяснение:

Друга половина XIX ст. стала добою дальшого утвердження ідеї соборності України. Переслідування української культури в Росії сприяло передачі матеріальних коштів і великій моральній підтримці з боку Наддніпрянської України українцям Галичини.

У цей час серед учнівської молоді почали створюватися гуртки. Про спроби організації уч­нівських гуртків І.Франко писав: "Ученики Дро­гобицької гімназії в другій половині 60-х і в пер­шій половині 70-х рр. поза школою жили звичайно кружками, крім тих місцевих, що жили в своїх родинах і переважно не мішалися до кружкового життя. Позамісцеві жили на квартирах ("стаціях") переважно по різних передмістях у міщан та міщанок, і відповідно до тих квартир твори­лися між ними кружки... Формально кружкових організацій між гімназіальними учениками в моїй класі не було".

У 1875 р. І.Франко став членом "Академіческого Кружка", що гуртував москвофільську університетську молодь. Тодішня народовська (українофільська) молодь гуртувалася в това­ристві "Дружній Лихварь". "Академіческий кружок" видавав студентський журнал "Друг". До "Друга" висилав І. Франко деякі свої поетич­ні та прозові твори ще з Дрогобича, коли був учнем гімназії. "Друг" їх друкував. Будучи сту­дентом, І.Франко привіз із собою значну кіль­кість літературних творів, які бажав друкувати в "Друзі". Отже, студентський журнал "Друг" був однією з причин того, що І.Франко вступив до "Академіческого Кружка". Слід зауважити, що в 1870-х роках, коли І.Франко виходив на іс­торичну арену, у Галичині ще не було тієї орга­нізованої сили, яка б зуміла "підняти селянство на визвольну боротьбу і повести його за со­бою...".

Під впливом Михайла Драгоманова, особ­ливо під впливом його листів до редакції "Друга", які були опубліковані в цьому журналі в 1875 і 1876 рр., відбулась велика зміна серед членів "Академіческого Кружка". Більшість їх пере­йшла на українські позиції і в 1876 р. опанувала на загальних зборах "Академіческий Кружок", а журнал "Друг" перейшов на чисту українську мову. Велику роль у розвитку подій на терен і "Акаміческого Кружка" відіграв Іван Франко. У журналі "Друг", він публікував свої перші оповідання з бориславського циклу, повість "Петрії і Довбущуки" та значну кількість поезій. Годі І.Франко був уже членом "Просвіти", часто бував у "Бесіді", в якій гуртувались народовці, близькою була йому культурно-освітня праця для народу, яку вела "Просвіта".