Каковы причины возникновения и основные черты диктатуры?

Экстраординарной считалась единственно должность диктатора, назначаемогоодним из консулов по соглашению с сенатом. Поводами для назначениядиктатора могли быть любые кризисные ситуации на войне и внутри страны,требовавшие неотложных, непререкаемых и быстрых действий. Лицо, назначенноедиктатором обладало высшей гражданской, военной и судебной властьюодновременно. Диктатор имел законодательную власть, ему не страшны былиникакие законные противодействия, включая вето плебейских трибунов.Все прочие магистраты продолжали функционировать, но под властьюдиктатора.По истечении шестимесячного срока диктатор был обязан сложить своиполномочия. Последняя из известных республиканских диктатур имела место в220г. до н.э.Прямо противоположными республиканской диктатуре были «диктатуры»,возникшие с грубым нарушением республиканской конституции - бе Суллы, Цезаря и др.«Коллективные» органы.Что касается «коллективных» органов власти, то их было несколько.На первое место следует поставить центуриатные собрания. Они былиполномочны - с древнейших времен - принимать или отвергать законопроект,представленный кем-либо из магистратов - консулом, претором, народнымтрибуном. Голосовали по центуриям.Помимо законодательных функций центуриатные комиции избирали илиотвергали кандидатуры предложенных им должностных лиц, решали вопросы войныи мира, судили особо тяжкие преступления, угрожавшие смертной казньюпричинителю, и т.д.Трибутные комиции обладали в принципе той же компетенцией, что ицентуриатные, но по делам меньшей значимости (избирали низших магистратов,решали вопросы о наложении штрафов и т.д.).Однако, эти собрания не были регулярными и собирались по воле одного измагистратов - консула, претора, народного трибуна, верховного жреца. Ихпостановления чаще всего были предрешены магистратами. 
Может что

Признак 1 – Власть в одних руках
Признак 2 - Инакомыслие – измена Родине
Признак 3 – Контроль за прессой
Признак 4 – Давление на интеллигенцию
Признак 5 – Произвольные аресты и освобождения
Признак 7 – Слежка за гражданами
Признак 8 - Собственные штурмовые отряды
Признак 9 - Условия содержания заключенных
Признак 10 - Внешний и внутренний враг

Революция в Англии, которую англичане называют Гражданской войной (Civil war), длилась 20 лет (1640—1660) и в своем развитии несколько этапов.

I этап (1641—1642). Попытка совершить революцию парламентским путем. Окончательный разрыв между королем и парламентом.

II этап. Первая гражданская война (1642-1646) между революционной армией парламента и армией короля. Закончилась победой армии короля. Армия парламента состояла из добровольцев и не могла противостоять королю.

III этап. Реформы армии парламента. Поражение короля

Юлій Цезар - це один із найвідоміших воєнних лідерів всіх часів. Він був державним діячем, генералом і, зрештою, диктатором, і його дії залишили незгладимий відбиток не лише на Римі, а й на світовій історії. Нижче наведені одні із найбільших військових походів.

Битва при Бібракті була другою великою битвою за часів гальського походу Цезаря і призвела до вирішальної перемоги для римського генерала. Після свого перебування на посаді консула в 59 році до н.е., Цезар тонув у боргах. Цезар сподівався використати свої легіони для розграбування деяких територій та зменшення боргу. Є ймовірність, що Галлія не була навіть його першою ціллю. Він, налаштовував свій похід на Дакію. Однак, Цезар розпочав свою галльську кампанію у 58 році до н.е. у відповідь на плани Гельвеція щодо масової міграції на римську територію. Гельвецій дізнався, що римляни прямують до міста Бібракт, щоб отримати більше запасів, тому скористалися можливістю спробувати переслідувати лінії постачання Цезаря. Врешті-решт, римляни відігнали противника назад до табору, і, варвари розійшлися, тим самим давши Цезарю перемогу на початку свого походу.  

Битва при Алезії (52 р. до н.е.)

На думку більшості істориків цей похід належить до найбільшої перемоги Цезаря. Алесія була в облозі, і це демонструвало військовий геній римського полководця. До 52 року до нашої ери галлі зрозуміли, що об'єднаний фронт має важливе значення, якщо вони матимуть надію побити римлян. Верцингеторікс очолив галльські сили. Він розпочав несподівану атаку, яку розбили римляни; останні понесли мінімальні втрати. Цезар наказав своїм людям викопати траншею між двома річками, що оточують місто, щоб захистити себе від майбутніх нападів. Верцингеторікс допустив помилку, що дозволив римлянам завершити свій проект, оскільки він знав, що на шляху йде величезна сила до У розпал боїв Цезар наказав своїй кінноті залишити свої позиції та атакувати тил ворога. Це було вирішальним кроком, який спонукав галлів відступити. Похід в Алезію практично ознаменував закінчення галльських воєн і встановив панування Риму в регіоні століттями.

Битва при Фарсалі (48 р. до н.е.)

Громадянська війна почалася між Цезарем і Сенатом, коли останній не дозволив завойовнику Галії балотуватися на консула. Цезар був розлючений, і 10 січня 49 р. до н.е. він провів свою армію через річку Рубікон на кордоні Галії та Італії. Традиційно переправу через цю річку вважали актом війни. Суперник Цезаря Помпей вирішив битися за Сенат. Перетнувши Рубікон, Цезар за до Марка Антонія захопив кілька італійських міст. Цезар увійшов у Рим і пограбував його скарбницю. Далі він послідував за Помпеєм, який втік разом із членами Сенату.  

Вирішальний бій відбувся при Фарсалі 9 серпня, і Цезар опинився в слабкому становищі. Його армія, ймовірно, містила не більше 22 000 солдатів, тоді як Помпей командував силою приблизно 45 000. 2000 найкращих воїнів Цезаря перемогли Помпея з лівого флангу. Це була надзвичайна перемога і вирішальне значення в умовах громадянської війни.

Серед інших великих походів Цезаря можна виділити битву при Тапсі (46 р. до н.е.) та битву при Мунді - (45 р. до н.е.).

Подробнее - на -

Объяснение: