Архітектура україни в 1 пол. 17 ст. ( )

На Київщині та Брацлавщині, які за тих часів потерпали від татарських і ногайських нападів, міста здебільшого виникали поблизу замків і перебували під їх захистом, а також поблизу давніх городищ, де для будови міських укріплень використовувалися вали й рештки оборонних споруд минулих часів. Протягом останньої чверті 16 - першої половини 17 ст. на Київщині та Брацлавщині виникло понад 300 міст та містечок.

У 16 ст. відбудовували та модернізували старі фортеці, проте споруджували й нові. Нових обрисів набула Хотинська фортеця. Було також перебудовано й Острозький замок. До кінця 16 ст. комплекс споруд замку об’єднали в єдину фортифікаційну систему, що складалася з квадратної Вежі Мурованої з глухими стінами - найстарішої частини замку, Луцької й Татарської брам міської оборонної системи, а також спорудженої наприкінці 16 ст. Круглої (Нової) вежі, прикрашеної зверху ренесансною короною. Протягом 16 - початку 17 ст. перебудовувалась і Кам’янець-Подільська фортеця. Її  обклали каменем, звели нові вежі. Особливості архітектури періоду яскраво втілює Меджибізький замок. Ця споруда, так само як і Кам’янець-Подільська фортеця, не мала правильної форми, оскільки під час будівництва архітектори прагнули враховувати особливості рельєфу.

Оборонну архітектуру першої половини 17 ст. репрезентують бастіонні укріплення. Якщо раніше вежі розташовували безпосередньо на стінах, то тепер їх виносили вперед. Невисокі, п’ятикутні в плані вежі-бастіони, висунуті назовні за межі стін, давали змогу вести вогонь уздовж захисних мурів. Саме такі укріплення мала Жовква, заснована наприкінці 16 ст., та Броди, що виникли в 30-х роках 17 ст. Особливо примітними були бродівські фортифікації. Розбудовою міста керував Г. Л. де Боплан. У Бродах з’явилася нова регулярна мережа вулиць, які затискав овал земляних бастіонних укріплень. Із західного боку до міських укріплень прилягав власне Бродівський замок - потужна фортеця з п’ятьма бастіонами. Бастіонна система вплинула навіть на будівництво палаців. Поєднання рис нової оборонної архітектури з палацовою найяскравіше гається в замках Збаража (Тернопільщина) та Підгірців (Львівщина).

Жәнібек өзі билік еткен тұста Алтын Орданың ішкі және сыртқы саяси жағдайын нығайтуға күш салды. Алтын Ордаға бағынған орыс князьдіктерінен алым-салық жинау ісін бір жүйеге келтірді. Алтын Орда территориясын кеңейтуге ұмтылды. Ирандағы Хулагу хан әулетінің ішкі талас-тартысын пайдаланып, 1357 Жәнібек өз әскерін Әзербайжанды басып алуға аттандырды. Көп ұзамай Жәнібек әскерлері Иранның солтүстіктегі астанасы Тебриз қаласын алды. Жәнібек оны баласы Бердібекке билеуге берді. Алтын Ордаға қайтқан сапарында Жәнібек Бердібек ұйымдастырған сарай жанжалының құрбаны болды.

Объяснение:

Во времена позднего Средневековья в этом районе существовала стоянка тюркских и монгольских кочевников — Алмату́, позже обнаруженная археологами; 1854 — на её месте заложено военное укрепление Заили́йское, затем Ве́рное; 1867 — Алмати́нское; 1867—1921 — Ве́рный; с 1921 — на русском языке Алма́-Ата́, а на казахском Алматы; с 1993 года государственными органами Казахстана на русском и казахском языках город называется Алматы́; в России используется название Алма́-Ата́.Верный — областной город Семиреченской области, расположенный на речке Алматинке, […] в 1854 году было основано укрепление В., для защиты последних от набегов горных кара-киргизов, на месте бывшего здесь прежде поселения Алма-Аты (Яблонное). […] Туземцы, а отчасти и русские, часто называют Верный по-старому — Алма-Аты. […]

Город Верный состоит из Алма-Атинской станицы (старая часть города), Алма-Атинского выселка, Татарской слободки и из Нового города (собств. В.), возникшего в начале 1870-х годов.

— ЭСБЕ. Статья «Верный»

Современное наименование

C 1993 года в связи с переименованием в официальном употреблении государственными органами Казахстана на русском и казахском языках город называется «Алматы́». Название «Алматы» переводится как «Яблоневый».

Объяснение:

что там с природными условиями, я не поняла