Разведение тутового шелкопряда, строительство ступенчатой пирамиды джосера, чеканка золотых монет «дариков», фермопильское сражение, торговля пурпурными тканями, возникновение ирригационного земледелия в месопотамии. используя знания по , расскажите об этом событии (явлении, процессе ваш рассказ должен содержать не менее двух фактов.

Переход украинских земель под власть Российской империи значительно ухудшил образовательный уровень украинский. Во времена Гетманщины одна школа приходилась в среднем на 700-800 жителей. Воздерживались они счет местного населения. Под имперской властью школы массово закрывались, потому крестьяне-кри­паки совсем обнищали, а правительство ими не занимался.

С 1803 г. в Приднепровье стали рас новую общеимперскую систему образования. Устанавливались такие типы общеобразовательных учебных заведений: начальные приходские училища, уездные училища и гимназии. Официально закреплялся сословный характер права получение образования. Приходские училища предназначались для детей «низших сословий» и учили в них только закону Божьему, арифметике и грамоте. Уездные училища предназначались для детей «купцов, ремесленников и других городских обывателей». В гимназиях учились дети дворян, чиновников, богатых купцов. По содержанию новая система образования была направлена на воспитание «верноподданных» в проимперскими стиле. В 1850 г. во всех начальных школах Приднепровья обучалось всего 67 тыс. учеников. Подавляющее большинство населения оставалась неграмотной.

Развитие школьного образования в Приднепровской Украины по правительственным данным за 1856

Посудите: Проанализируйте приведенные цифры. Сделайте выводы, как повлияло имперское господство на положение в сфере образования. (На территории семи полков Гетманщины в 17401747 годах было 866 школ)

Среднее образование давали гимназии, обучение в которых было платным. По окончании четырех классов гимназии выпускники получали право на поступление в университет или на государственной службе. Специальным имперским распоряжением было запрещено принимать в гимназии и вузов выходцев из крепостных крестьян. В течение первой половины XIX в. в Приднепровье было открыто 19 гимназий с 4 тыс. учеников.

Особый характер имела система образования на Правобережье. Остерегаясь недовольство шляхты, имперский правительство не вмешивался в деятельность местных польских школ. Образованием украинских крестьян поляки вообще не интересовались. Обучение в школах осуществлялось в пропольской патриотическом духе. Ситуация в крае изменилась после подавления польского восстания 1831 г. Русификация системы образования стала составной приведения Правобережья в соответствии с других губерний империи.

В начале XIX в. в Приднепровской Украины появились первые профессиональные школы - ремесленные училища, фельдшерские школы, училища торгового мореплавания, садоводства, виноделия, пчеловодства и т.д. Появление их было вызвано потребностями экономического развития, но в целом их не хватало.

Единственным высшим внесословной учебным заведением на украинских землях в начале XIX в. оставалась Киево-Могилянская академия. Имперское правительство в 1817 г. специальным решением ликвидировал ее и создал вместо нее Духовную академию, где получали исключительно богословское образование дети духовенства.

Представители украинской элиты протяжении длительного времени вели борьбу за открытие в Приднепровье университета. В 1805 г., как уже отмечалось, в Харькове был открыт университет, состоявший из словесного (историко-филологического), юридического, математического и медицинского факультетов. В течение 1805-1851 гг в нем получили высшее образование 2800 человек.

В 1834 г. было открыто Киевский университет, имевший философский и юридический. Контингент студентов университета постепенно менялся: сначала преобладала польская шляхта, затем - украинское и российское дворянство, а с 60-х гг - украинским молодежь из разных социальных слоев.

Промежуточное звено между средними и вузами составляли лицеи, которые в своем девятилетнем курсе сочетали гимназическое и университетское программы: Волынский лицей в Кременце (1805 г.), Ришельевский лицей в Одессе (1818 г.), гимназия высших наук в Нежине (1820 г.). Создаваемые с разрешения российского правительства в Приднепровье средние и высшие учебные заведения готовили по его замыслу кадры для пополнения имперской администрации разного уровня. Возможность получить образование зависела от состоятельности человека, а потому она была доступна выходцам из привилегированных сословий. Украинский язык использовать в учебных заведениях было запрещено.

ответ:поділ тер. розселення укр. етносу на певні частини (одиниці) з метою організації централізованого управління на місцях. Відображав як нац. традиції українців, так і політ. інтереси й систему управління д-в, до яких у різні часи входили укр. землі. Осн. одиницями адм.-тер. поділу були волості, воєводства, повіти, полки, сотні, курені, комітати (жупи), дистрикти, губернії, провінції, намісництва, округи, райони, області.

Початки адм.-тер. організації на укр. теренах можна вбачати у поділі тер. Київської Русі на землі-князівства (Волинська земля, ГАЛИЦЬКА ЗЕМЛЯ, Київська земля, Переяславське князівство, Турово-Пінське князівство, Чернігівське князівство), які, в свою чергу, поділялися на волості –невеликі, чітко не усталені тер.-адм. одиниці, що передавалися князем під управління волостеля (старости). Волості були і в утвореному 1199 Галицько-Волинському князівстві.

У складі Литви та Польщі адм.-тер. поділ укр. земель набув більш усталеного вигляду. У конфедеративній Речі Посполитій налічувалося 9 укр. Воєводств – Белзьке воєводство, Брацлавське воєводство, Волинське воєводство, Київське воєводство, Підляське воєводство, Подільське воєводство, Руське воєводство, Чернігівське воєводство (утворене 1635) – у складі Польщі і Берестейське воєводство – у складі Литви. Воєводства поділялися на повіти; як правило, кожен із повітів утворював окремий судовий округ.

Під час національної революції 1648–1676 старий адм.-тер. поділ було зруйновано; осн. адм.-тер. одиницями стали полки, що поділялися на сотні, а сотні – на курені. На початок 1650 було сформовано 16 полків. Окрему військ.-адм. одиницю становило Запорожжя (тер. Вольностей Війська Запорозького низового), де управління здійснювала Січова рада на чолі з кошовим отаманом. Тер. Запорожжя традиційно поділялася на 38 куренів; на прилеглих до Січі тер. у 18 ст. було утворено 8 паланок.

Після того, як за "Вічним миром 1686"Правобережна Україна відійшла до Польщі, полковий устрій тут було невдовзі скасовано і відновлено поділ на воєводства. Лівобереж. Україна (Гетьманщина), що лишилася у складі Рос. д-ви, зберігала полковий устрій (10 полків) до 1708, коли Петро I поділив країну на 8 губерній, з яких 2 –Азовська губернія і Київська губернія – були сформовані на укр. землях. Київ. губ. поділялася на 4, а Азовська – на 7 провінцій. До 1764 паралельно із загальнорос. адміністрацією у Київ. губ. зберігалося гетьманське правління, у віданні якого перебували цивільні справи.

На новоосвоюваних переселенцями з Правобереж. та Лівобереж. України землях Слобожанщини (див. Слобідська Україна) полковий устрій (5 полків) існував із серед. 17 ст. до 1765, коли тут було утворено Слобідсько-Українську губернію.

Остаточному включенню України у рос. політ. систему сприяло запровадження в Україні у 80–90-х рр. 18 ст. паралельно з губернською системи намісництв. На Слобожанщині було утворено Харківське намісництво, на тер. Гетьманщини – Київське намісництво, Новгород-Сіверське намісництво і Чернігівське намісництво; на пд. України – Катеринославське намісництво і згодом Вознесенське намісництво; на Правобережжі, приєднаному до Рос. імперії після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795), – Ізяславське намісництво (пізніше Волинське), Брацлавське намісництво і Подільське намісництво. Намісник мав права генерал-губернатора. 1797 намісництва скасовано і відновлено губернський поділ.

Объяснение: