Причины, ход и итоги восстания ивана болотникова

Дата:   1606  —  1607  гг.место:   территория царства.причина:   усиление крепостного гнета, голод, политическая нестабильность.противники:   повстанческие отряды, а также  наемное войско  ландскнехтов — царство.командующие:   иван болотников, григорий шаховской прокопий ляпунов, истома пашков, илейка муромец,  сигизмунд iii — василий шуйский, ю. н. трубецкой, м. и. воротынский.итог:   поражение войска повстанцев.

1. Име́ние — земельное владение с усадьбой. Ранее имением называли недвижимое имущество вообще.

2. Римляне выращивали много чего, включая желуди, зерно и все виды доступных фруктов, овощей и разводили животных. ... Римляне также выращивали основные культуры, такие как пшеница, ячмень и ячмень, которые использовались для приготовления хлеба.

3. В римском имении, как правило, трудились по 15 - 20 рабов.

4. Всеми работами и рабами в имении руководил назначенный господином раб-управляющий. диктовку письма.

5. «сколько рабов столько врагов»

6. Простите, этого не знаю.

7. В Древнем Риме сильных и ловких рабов помещали в особые школы, где обучали владеть оружием. Таких рабов называли гладиаторами

8. Арена где проходили гладиаторские бои - Изображение Римский амфитеатр, Таррагона

9. В случае, когда гладиатор был ранен и не мог сражаться, он поднимал указательный и средний палец вверх, таким образом прося публику решить его участь. В зависимости от мнения толпы, победитель должен был добить лежащего или оставить его в живых, если тот заслужил жизнь доблестным сопротивлением. В играх, проводившихся в самом Риме, Толпа «голосовала» при жестов, которые со временем менялись. Если гладиатор смог впечатлить публику своей воинской удалью, его могли помиловать. Знатные римляне, что устраивали бои, могли помиловать гладиатора, но сохранять жизнь каждого гладиатора для них было позорно, так как их могли посчитать скупыми.

Перша виставка воскових робіт Філліпа Кертіса відбулася 1770 року та користувалася великим успіхом. 1776 року виставка відбулася в Пале-Рояль у Парижі. Наступна виставка на бульварі дю Тампль в 1782 стала попередником Кабінету жахів .

1777 року Марі Тюссо створила свою першу воскову фігуру (Вольтер), наступними були скульптурні портрети Жан-Жака Руссо та Бенджаміна Франкліна. Під час французької революції вона зробила посмертні маски королівської родини. Після смерті 1794 року Філліпа Кертіса його колекція перейшла до Марії Тюссо.

1802 року Марі Тюссо переїжджає до Лондона. У зв'язку з англо-французькою війною Марі Тюссо і її колекція не змогли повернутися до Франції і вона змушена була подорожувати Великою Британією та Ірландією. 1835 року було засновано першу постійну виставку на Бейкер-стріт в Лондоні.

Однією з центральних залів її музею був Кабінет жахів . Частина виставки включала жертв французької революції, фігури вбивць та інших злочинців.

З часом колекція поповнилася фігурами інших знаменитих людей, таких як адмірал Нельсон, Вальтер Скотт.

1884 року колекція переїхала на Мерілебон-роуд. А 1925 року чимало фігур загинули внаслідок пожежі. Проте форми не постраждали, і фігури було реконструйовано