Романський стиль - Х-ХІІ cт.
Виник на території теперішньої Франції. Всю західноєвропейську архітектуру цього періоду відносять до романського стилю.
З розвитком феодальних відносин поступово утворювались нові типи укріпленого житла феодалів та культових споруд. Особливого розвитку набули монастирі. Романська архітектура визначалась важкими, масивними формами, стриманими скульптурними прикрасами і вузькими вікнами. «Важким мовчанням» назвав романську архітектуру великий французький скульптор Огюст Роден.
Феодали зводили замки на високому неприступному місці. Головна вежа замку - донжон - з'явилась, як архітектурна споруда до X ст.
Готичний стиль -ХІІ- ХІV ст.
Цей стиль виник у Франції і поширився в Західну та Центральну Європу. У другій половині XII ст. в житті країн Європи відбулись істотні зміни. Швидко зростало міське населення. Це сприяло бурхливому розвитку міського будівництва. Час диктував потребу в нових типах будівель: осель для купців і ремісників, торговельних складів, будинків міського самоврядування - ратуш тощо.
Велику роль у громадському житті міста відігравав собор, у якому відбувались богослужіння, збиралось майже все населення міста для урочистих церемоній, пов'язаних із міським життям. Тут укладали торговельні угоди, читали лекції студентам, тому собор мав бути величезних розмірів і потребував нових конструктивних рішень, які лягли в основу готичного стилю, що став характерним для більшості європейських країн у XIII-XV ст.
Готичний стиль панував у Європі, у тому числі в Західній Україні і Прибалтиці. Висота будівлі, суворі обличчя святих, написаних на внутрішніх стінах соборів, звуки органа - все це зливалось в єдине складне ціле, захоплювало людину духовним началом і водночас пригнічувало її, змушувало відчувати свою недосконалість.
Типовими ознаками готичного стилю є: спрямованість угору, стрільчасті арки, великі вітражі з суворими лицями, каркасні готичні конструкції, величезне кругле вікно - «роза».
Сходства и различия древней греции и древнего рима.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Вчем причины слабости бывших колоний латинской америки?
В конце XVIII — начале XIX в. сложились исторические условия для подъема освободительного движения в Латинской Америке. Развитие революционных процессов ускорилось в результате Великой французской революции. Прямым откликом на нее явилась революция негров-рабов на острове Гаити (1791 —1803), выдающимся деятелем которой стал бывший раб Туссен Лувертюр. В результате этой революции, которая вспыхнула в 1791 г. во французской колонии Сан-Доминго (западная часть острова), была провозглашена независимость, отменено рабство, установлено равноправие граждан.' Новое государство, которое включало и освобожденную от испанцев восточную часть острова, приняло в 1804 г. название Гаити.
Победа революции на Гаити нанесла серьезный удар колониальной системе и подъему освободительного движения в Центральной и Южной Америке. Независимое гаитянское государство оказало военную борцам за независимость в Латинской Америке.
Предпосылки Войны за независимость в испанских колониях. Кризис испанской колониальной системы, начавшийся в последней четверти XVIII в., еще более обострился к началу XIX в.
По характеру внешнеэкономических связей все страны стали разделяться на три группы: 1) страны с преобладающим экспортом аграрной продукции умеренного пояса: Аргентина и Уругвай (пшеница и продукты животноводства для Западной Европы и США); 2) страны с преобладающим экспортом тропических продуктов: Бразилия, Центральная Америка, страны Карибского бассейна, Эквадор, Колумбия, отдельные районы Мексики и Венесуэлы (сахар, какао, хлопок, индиго); 3) страны с преобладающим экспортом полезных ископаемых и минерального сырья: Чили, Перу, Боливия.Таким образом, для латиноамериканских стран роковые последствия имело то обстоятельство, что они добились независимости в условиях, когда в развитых европейских странах уже полным ходом шел промышленный переворот. Отсталость латиноамериканских стран, незавершенность буржуазно-демократических преобразований предопределили их экономическую и финансовую зависимость от иностранного капитала.