Особенности успенского собора во владимире

Как редкий памятник древнерусского зодчества церковного, Владимирский Успенский собор весьма замечателен тем, что по архитектуре своей представляет образец величественного и изящного храма, достойного славных времен процветания византийского искусства.При взгляде на это величественное здание, освобожденное в настоящее время от всех искажавших его ранее пристроек, всякого невольно поражает стройность и соразмерность всех его частей, красота арок, перекинутых по 18 столбам его, поддерживающим хоры, своды и купола, — изящество глав его и крепость стен, уцелевших после целого ряда ужаснейших бедствий, которые постигали собор в течении более чем семивекового его существования. Не напрасно в течении целых веков он был идеальным образцом для многих древнерусских храмов: в Юрьеве, в Ростове, в Звенигороде и других местах по лицу земли Русской были выстроены храмы по образцу собора Успенского. Когда Великий князь Иоанн Васильевич III, утверждая единодержавие в Москве, пожелал устроить в ней соборный храм, приличествующий новой своей столице, то он опять не нашел лучшего образца для него, кроме как Владимирский Успенский собор. Его мастера приезжали во Владимир и сняли точную меру его; затем знаменитый зодчий Аристотель Фиоравенти, строивший храм Успения в Москве, нарочито приезжал во Владимир для обозрения Владимирского собора и был поражен красотой его архитектуры. 

Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат

У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя

Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.

Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.

Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.

Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.

Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.

З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).

Новому султану Селиму III хотелось восстановить престиж своего государства хотя бы одной победой, прежде чем заключить с Россией мирный договор, но состояние турецкой армии не позволяло надеяться на это. В итоге Османская империя в 1791 году была вынуждена подписать Ясский мирный договор, закрепляющий Крым и Очаков за Россией, а также отодвигавший границу между двумя империями до Днестра. Турция подтвердила Кучук-Кайнарджийский договор и навсегда уступила Крым, Тамань и кубанских татар. Турция обязалась уплатить контрибуцию в 12 млн пиастр. (7 млн рублей), но граф Безбородко, после того как эта сумма была внесена в договор, от имени императрицы отказался от её получения. Финансовые дела Турции и без того пришли в страшное расстройство после второй войны с Россией.