Чим вторгнення норманів до країн європи відрізнялися від попередніх? ?

Норманське завоювання Англії (англ. Norman conquest of England) — похід норманів на чолі з герцогом НормандіїВільгельмом на Англію у 1066 році та її завоювання. Почалася з вторгнення до Королівства Англія військами Вільгельма і його перемоги в битві при Гастінгсі. Це дало норманам контроль над Англією, який міцно утвердився протягом найближчих декількох років.

Нормандське завоювання стало поворотною подією в історії Англії з кількох причин. По-перше, воно усунуло місцевий правлячий клас, замінивши його іноземною, франкомовною монархією, аристократією та церковною ієрархією. Це, у свою чергу, призвело до утворення англійської мови та започаткувало сучасне розуміння англійської культури. Французьке походження правителів зменшило скандинавський вплив, тісніше пов'язало Англію з континентальною Європою і заклало основу для суперництва з Францією, яке тривало з перервами протягом багатьох століть. Також завоювання мало важливі наслідки для всіх Британських островів, проклавши шлях до подальших нормандських завоювань в Уельсі та Ірландії, а також широкого проникнення до складу верхівки суспільства Шотландії нормандської аристократії, що супроводжувалось поширенням континентальних видів державних установ і культурних факторів.

Многие из  окружения Петра 3 стали участниками заговора, направленного на свержение царя. Инициатором этого заговора, поддержанного гвардейцами, стала жена Петра 3, Екатерина Алексеевна. В заговоре принимали деятельное участие братья Орловы, Разумовские, Екатерина Дашкова.В 1762 г. Семеновский и Измайловский полки присягнули на верность Екатерине. В их сопровождении она прибыла в Казанский собор, где и была провозглашена самодержавной императрицей. В тот же день новой правительнице присягнули Сенат и Синод. Правление Петра 3 завершилось. Подписав отречение, он был сослан в Ропшу, где скоро был убит заговорщиками.

Искусство в Древнем Египте играло роль сопровождения культовых и религиозных обрядов. Пирамиды, храмы, гробницы, скульптурные статуи и настенная живопись становились произведениями искусства. Их назначением было связывать мир богов и мир людей.
Труд художников считался священным действием. Поэтому в Древнем Египте зодчие, скульпторы, живописцы были богатыми высокопоставленными лицами. Многие играли роль жрецов. Они были знаменитыми и уважаемыми людьми. Художники гордились своими произведениями, но были ограничены в проявлении свободы творчества, устоявшиеся каноны мешали развитию их художественного таланта. Платон отмечал, что египетский художник не имел права вносить в свое творчество что-либо противное религии.