Иван васильевич меняет период рассматривается в фильме? ?

Момент правления ивана грозного

Катари заперечували всю ієрархію Римо-католицької церкви, таїнства, служби, культи святих, ікони, хрести, святу воду, індульгенції. Вони засуджували десятивідсотковий церковний податок. Катари визнавали один головний обряд-таїнство, що заміняв у них хрещення і причастя. Через цей обряд, людина відносилася до вищого розряду «досконалих», «друзів Божих». Врятуватися міг тільки «досконалий», яких були сотні, а прості віруючі - катари, яких було десятки тисяч, врятуватися не могли. Можливо, через цю догми хрестовий похід проти катарів досяг своєї мети, а сам орден не став масовим. «Досконалий» катар був аскетом. Вони заперечували воскресіння, роблячи виняток лише для грішників, які будуть покарані переселенням в тіла тварин. На чолі кількох катарських громад стояв єпископ, при якому перебували три духовних особи - старший син, молодший син і диякон. Дияконом могла стати жінка.

У 1176 ліонський купець П'єр Вальдо створив в Ліоні громаду і почав проповідувати Євангеліє. Вальденси вели суворо доброчесний б життя, вважаючи своїм ідеалом ідеал бідності. Вони заявляли, що слід коритися тільки хорошим священикам - таким, які ведуть апостольське життя. Тільки такі бездоганні священики мають право відпускати гріхи. Подібне вчення завдавало сильний удар тодішній церкві. Вони оголосили, що кожен хто праведно живе має право проповідувати і тлумачити Святе Письмо. Вони призначали своїх священиків, не спілкувалися з католицьким духовенством. Стали заперечувати право католицької церкви мати власність, збирати податки, відкидали таїнство.

Чим відрізнялися їх погляди від католицького вчення:

1) Відсутність ієрархії у системі

2) Заперечення таїнств та всіх супроводжуючих елементів у церкві (херсти, вода і т.д)

3) Ведення аскетичного життя

4) Право кожного дійсно віруючого проповідувати та відпускати гріхи

5) Жінка могла бути дияконом – феміністичний аспект

6) Віра у реінкарнацію, на відмінно від життя душі у раю.

Объяснение

У середині 80-х років до н. е. Цінна висунув Цезаря на почесну посаду фламіна Юпітера. Цей жрець був пов'язаний безліччю сакральних обмежень, які серйозно обмежували можливості заняття магістратур. Для вступу на посаду йому було потрібно спочатку одружитися старовинним обрядом confarreatio на дівчині з патриціанської сім'ї, і Цінна запропонував Гаю свою дочку Корнелію. Молодий Юлій погодився, хоча йому довелося розірвати заручини з Коссуцією. Однак вступ Цезаря на посаду ставиться під сумнів. На думку, великий понтифік Квінтій Муцій Сцевола (противник Марія і Цінни) відмовився проводити церемонію інавгурації Гая. Ернст Бедіан, втім, вважає, що Цезар все ж був введений в посаду. Як правило, призначення Цезаря розглядається в історіографії як нездоланна перешкода на шляху його подальшої політичної кар'єри. Втім, існує і протилежна точка зору: заняття настільки почесної посади було доброю нагодою зміцнити авторитет старовинного роду для цієї гілки Цезарів, далеко не всі представники якого домагалися вищої магістратури консула.

Незабаром після весілля з Корнелією Цінну вбили солдати-бунтівники, а в наступному році почалася Громадянська війна, в якій Цезар, ймовірно, не брав участі. Зі встановленням диктатури Луція Корнелія Сулли і початком проскрипцій життя Цезаря опинилося в небезпеці: диктатор не щадив політичних опонентів і особистих ворогів, а Гай виявився племінником Гая Марія і зятем Цінни. Сулла зажадав від Цезаря розлучитися з дружиною, що не було унікальним випадком доказом лояльності, проте той відмовився це зробити. Зрештою, Сулла вніс ім'я Цезаря в проскрипційний список, і він був змушений покинути Рим. Джерела повідомляють, ніби Цезар довго переховувався, роздаючи хабарі розшукуючим його сулланцям, але ці розповіді малоправдоподібні. Впливові родичі Гая в Римі тим часом зуміли домогтися помилування для Цезаря. Додатковою обставиною, пом'якшити диктатора, стало походження Цезаря з стану патриціїв, представників якого консерватор Сулла жодного разу не стратив.