Сільське господарство українських земель у складі австрійської імперії на початку 19ст

Унаслідок припливу іноземного капіталу у промисловість українських земель, які перебували у складі Австро-Угорщини, тут переважали галузі з  видобутку нафти, озокериту, солі, а також первинної переробки сировини. 1903 р. видобуток нафти становив близько 5 % світового видобутку. Регіон був постачальником лісу для багатьох країн. У ньому розвивалася лісопильна, деревообробна й паперова промисловість. Завдяки розвитку кооперативного руху і кредитних спілок галицькі українці опановували павички комерційної діяльності, закупівлі й продажу товару без посередників. Однак загальний рівень економічного розвитку західноукраїнських земель був низький.

На рубежі 19-20 ст. в Україні розпочався інтенсивний процес монополізації промисловості. У власність новостворюваних об’єднань промисловців-капіталістів переходило багато дрібних та середніх підприємств, які не витримували конкуренції.

Під час економічної кризи 1900-1903 pp., коли різко скоротилося виробництво й припинялася діяльність багатьох заводів, рудників, шахт; понад 100 тис. робітників в Україні стали безробітними. Тим, хто залишився працювати, істотно зменшили платню, працювали вони не менше 12-16 год. на добу. Проте криза в Україні, не загальмувала пов’язані між собою процеси монополізації та концентрації промислового виробництва. Внаслідок кризи розорялися насамперед дрібні підприємці.

Ще в 1887 р. у Києві було створено синдикат цукрозаводчиків. У 1902 р. виник синдикат «Про-дамет» — товариство для реалізації виробів металургійних заводів, ядром якого були підприємства Півдня Росії. «Продамет» реалізовував 75 % листо-зого заліза імперії. Діяли також синдикати «Трубо-лродаж», «ГІродвагон». Майже 60 % видобутку кам’яного вугілля Донбасу контролював синдикат <Продвугілля», організований у 1904 р.

Водночас з промисловими виникали великі банківські об’єднання. -У результаті об’єднання промислового й банківського капіталу створювалися організації, які фінансували будівництво промислових підприємств, контролювали виробництво продукції та її реалізацію. Створювався замкнутий цикл діяльності окремої галузі. Зокрема, цукрову промисловість України фінансували Російський торгово-промисловий і Азовсько-Донецький банки; з експортом хліба пов’язана діяльність Російського для зовнішньої торгівлі, Азовсько-Донецького й Об’єднаного банків тощо.

СТАНОВИЩЕ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. Розвиток сільського господарства відбувався в умовах подолання пережитків кріпосництва. В Україні майже 9 млн десятин землі належало дворянам, що стано-
вило 20 % земельного фонду. Серед земельних магнатів були представники давніх польських та російських власників — Браницькі, ГІотоцькі, Бобринські, герцог Макленбург-Стрелицький, нащадки української козацької старшини — Кочубеї, Ханенки, Скоропадські та і н. Напередодні 1905 р. в Україні налічувалося 35,2 тис. поміщицьких господарств, але їх питома вага в землеволодінні поступово зменшувалася. Водночас «новими українцями» тоді були Те-рещенки, Харитоненки, Симиренки. У їхніх економіях та на підприємствах капіталістичного типу, як і в господарствах єврейських власників, наприклад Д. Бронштейна (батька Л. Троцького), були зайняті сотні наймитів, які працювали на бурякових ланах, токах, млинах, на цукроварнях та ґуральнях. Тих, хто не витримував умов праці, звільняли, наймаючи на їхнє місце інших.

Капіталізація сільськогосподарського виробни

Ну как то так!
В увлечении науками и изящными искусствами проявлялась еще одна сторона многогранной натуры императрицы. Екатерина II занималась коллекционированием: покупала библиотеки, графические и нумизматические собрания, коллекции живописи и скульптуры. Среди известных приобретений Екатерина II - библиотеки Дидро и Вольтера, живописные собрания таких меценатов, как Брюль в Дрездене и Кроза в Париже, куда входили шедевры Рафаэля, Рембрандта, Пуассена,Ван Дейки, Рубенса и других. Екатериной II был основан Эрмитаж - богатейшее собрание художественных коллекций при дворце.Царствование Екатерины II отмечено широкими просветительскими преобразованиями. Заботами императрицы утверждаются институты, кадетские корпуса и воспитательные дома. Но главной заслугой Екатерина II в этой области можно считать первый опыт создания в России системы общего начального образования, не ограниченного сословными преградами (за исключением крепостных крестьян). Императрица велела открывать училища всюду: в губернских городах возникают главные, а в уездных - малые народные училища. Главным в этом деле был И.И. Бецкий. В Екатеринославле, Пензе, Чернигове и Пскове при содействии общественности предполагалось учредить университеты.Здравоохранение тоже привлекало внимание Екатерины. Примечательно и то, что при Екатерине II организация врачебной населению возлагалась на власти. Каждый город обязан был иметь больницу и аптеку, где больным предлагались не те лекарства, которые дешевле, а те, которые назначал врач.Страшным бедствием для жителей России оставались эпидемии оспы, и Екатерина II собственным примером положила начало проведению вакцинации, которая затем по Указу стала обязательной.Во время 1-й турецкой войны в стране началась эпидемия чумы. Только в Москве за год умерло 50 тысяч человек. Неграмотный народ не соблюдал элементарных карантинных правил. Тогда в Москву были посланы опытные начальники. Приняты были строгие меры. Зараза ослабла. Для пострадавшего народа были сделаны облегчения: устроили приют для сирот, дали работу бедным, стали покупать в казну изделия ремесленников, не имевших покупателей.Окончательный отказ императрицы от мечтаний юности.Нарастание революционного движения в Европе и рост передовой общественной мысли в России обусловили обострение реакционного курса, направляемого лично Екатериной II (сыскная канцелярия С.И. Шешковского), и особенно усиление идеологической борьбы: как покушение на принцип самодержавия и монархии Екатерина II расценила книгу А.Н. Радищева "Путешествие из Петербурга в Москву" (1790). Антикрепостнические взгляды автора не шокировали императрицу, но его антимонархизм и республиканизм показались очень опасными, особенно на фоне начавшейся во Франции революции. Радищев был охарактеризован как "бунтовщик хуже Пугачева", приговорен сначала к смертной казни, а затем "прощен" - на 10 лет сослан в Илимский острог в Сибирь. Книга была конфискована и уничтожена.Сложно однозначно оценить итоги царствования Екатерины II. Многие ее начинания внешне эффектные, задумывавшиеся с широким размахом, приводили к скромному результату или давали не ожидаемый и часто ошибочный результат. Можно также сказать, что Е. просто воплощала в жизнь изменения, диктуемые временем, продолжала политику, намеченную в предыдущие царствования. Или признать в ней первостепенного исторического деятеля, сделавшего второй, после Петра I, шаг по пути европеизации страны, и первый - по пути реформирования ее в либерально-просветительском духе.

1769 -появление бумажных денег с последующим обесценивание
1773 - введён принцип веротерпимости
1775 - губернская реформа (страна делилась на 50 губерний)
1785 - изданы жалованные грамоты дворянству (освобождение дворян от обязательной службы, телесных наказаний и т.д.)
1782-1786 - школьная реформа
1775 - издание манифеста о свободе предпринимательства

+ отделение органов судебной власти от исполнительной, у каждого сословия появился свой суд, появился совестный суд, прекращение функционирования коллегий (исключая военную,иностранную и адмиралтейскую)