Какие новые жанры и идеи появились в устном народном творчестве в 13-14веке ?

В период с 13 по 14 век такие жанры как былинный эпос и исторические песни стали новыми жанрами русского фольклора.

Былинные эпос имел идею воспевания военных успехов в различных битвах, в частности в Куликовской битве. Появляются такие произведения как Слово о гибели Русской земле, Житие Александра Невского, как раз-таки посвященное Куликовской битве. Основными героями выступали князи, вроде Александра Невского и Владимира Красное Солнышко, и героев, таких как Садко.

Исторические песни были связаны также с победами в битвах  и успешными завоеваниями. Героями таких песен, как правило, выступали обычные люди. 

Культура Западной Европы в Средние века имела очень яркий религиозный характер. Все больше культурных отраслей, мировоззрение общества и даже политика зависели от церкви. Конечно, ключевой конфессией в Западной Европе в Средневековье было католичество.  

Каноны католичества обращали внимание на внутренний мир человека, а не его тело. То есть религия имеет диаметрально противоположное направление, нежели это было в Античности, например (культ атлетичного тела).  

В Средние века развиваются такие жанры как архитектура, а античная скульптура уходит на второй план, равно как и натюрморт, портрет и пейзаж. На авансцену в живописи выходят религиозные сюжеты, целью которых является прославление Бога. Плюс, развивается книжная миниатюра, главным памятником которой являлся псалтырь.  

Главным стилем в Средние Века был романский, хотя уже к концу этого периода развиваются и такие стили как готика. Отличительной чертой романского стиля – замки со сводчатым покрытием. Главным строительным средством был известняк. Средневековье также известно как период затяжных войн (Столетняя война), поэтому строительство замков имело определенные особенности: они строились на высоком холме, окруженным рвов, с несколькими сторожевыми башнями, было обязательным наличие двора с донжоном.  

Нельзя не упомянуть творцов эпохи Возрождения с их великолепной живописью, трактатами, изобретениями. Интересно, что до эпохи Возрождения Средневековье называют «темной ночью», а период после – рассветом, ведь в этот период восстанавливается интерес к античности и природе, а основной идеей культуры становится не религия, а гуманизм.

Еще одним символом западноевропейской культуры является рыцарство. С 12 века появляются романы, легенды о рыцарях Круглого стола, и среди рыцарей было много поэтов.

ответ:Політичне становище українських земель у XIX ст.

Як уже зазначалося у попередньому розділі, наприкінці XVIІІ ст. українські землі, за трьома поділами Польщі, потрапляють під владу двох імперій - Російської та Австро-Угорської. Майже 150 років від кінця XVIІІ до початку XX ст. українці перебували під владою цих імперій: 80 % із них підлягали російським імператорам, решта населяли імперію Габсбургів. Так українці опинилися у складі політичної системи, що радикально відрізнялася від устрою, до якого вони звикли. Обидві імперії являли собою величезні територіальні конгломерати, численне населення яких складалося із етнічно й культурно різноманітних народів. За своїм політичним устроєм обидві держави були самодержавними монархіями. Проте режими цих імперій помітно відрізнялися: в Росії була абсолютна монархія, в Австрії - конституційна.

Українські землі у XIX ст. У Російській імперії царі користувалися необмеженою владою, чого не було у жодній країні Європи: ніде бюрократія не була такою деспотичною, поліція такою жорстокою, а народ таким безправним, як у Росії, Управління Росією здійснювалося без урахування відмінностей національного походження та історичних традицій багатьох інших народів імперії. Щодо України, то виходячи з того, що українці за мовою і культурою були близькоспоріднені з росіянами, царський уряд став розглядати її як невід'ємну частину Росії, що на деякий час "випадково" була відірвана від неї.

Австрійська імперія за політичним устроєм являла собою багатонаціональну імперію: конгломерат двох великих народів - австрійців і угорців, і ряд менших етнічних груп. Тут жодна нація чи народність не мала абсолютної більшості, тому жодна національна культура не була такою визначальною, як російська культура в царській імперії. Проте най впливовішою нацією були австрійці, а німецька мова переважала в армії і серед чиновництва. Становище українців в національному питанні було дещо кращим ніж в Росії, однак на всіх територіях західні українці терпіли тяжкий гніт своїх сусідів: у Галичині - поляків, Буковині - румунів, Закарпатті - угорців. Австрійський уряд мало робив для захисту українців.У своєму управлінні монархіями імператори спиралися насамперед на армію та бюрократію. Армія боронила, а при нагоді й розширяла кордони імперії.

Вона також забезпечувала внутрішній порядок. Бюрократія збирала податки (більша частина яких ішла на утримання її самої та армії), а також прагнула організувати суспільство у б, що найкраще відповідав інтересам імперії. Імперські бюрократи, які правили у ХІХ ст., вважали, що чим більшою кількістю законів і правил вони обкладатимуть суспільство, тим ліпше буде в ньому жити. ї хоч місцева верхівка й далі зберігала своє значення, проте важливі рішення, що визначали життя українців, все частіше приймали імперські міністри у далеких столицях.

~Україна під владою Російської імперії~

На початку XIX ст. Російська імперія була однією з найбільших у світі. Переважна частина українських земель (Лівобережна, Слобідська, Правобережна та Південна Україна) входила до її складу. З ліквідацією політичної автономії України наприкінці XVIII ст. царський уряд посилив колоніальний наступ на її землях, запровадив загальноімперську державно-політичну систему з її уніфікаційними методами управління.

Отже, головним чинником розвитку України другої половини XIX ст. стала реформа 1861 року. Саме вона створила умови для розвитку капіталістичних відносин в Україні. Значного розвитку набуває промисловість. В Україні сформувалося два промислові райони: центром важкої промисловості була Катеринославська губернія, а також міста Харків, Миколаїв, Одеса; центром цукрово-гуральної промисловості була Правобережна Україна (Київська, Подільська та Волинська губернії). В цей час бурхливо будуються залізниці: у 1866 - 1879 рр. прокладено 5 тис. км., а з 11-ї половини 90-х рр. їх уже прокладено понад 20 тис. км. Проте, якщо у Східній Україні йшов процес індустріалізації, то розвиток промислового виробництва у Західній Україні відбувався значно повільніше. Значно відставало від промисловості і сільське господарство.

Объяснение: :)