Твір на тему подорож до середньовічного міста

У Х-ХІ ст гається пожвавлення старих і поява нових міських центрів. Це було зумовлено вагомими економічними процесами, передусім розвитком сільського господарства. У цей період поширилося двопілля, збільшилося виробництво зернових і технічних культур, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво, тваринництво. Надлишок сільськогосподарської продукції селяни почали обмінювати на вироби ремісників. Так виникли передумови для відокремлення ремесла від сільського господарства.

Водночас своє вміння вдосконалювали й сільські ремісники — гончарі, ковалі, теслі, ткачі, бондарі, шевці. Як вправні майстри, вони дедалі менше часу займалися сільським господарством, виконували роботу на замовлення, обмінювали власну продукцію, намагалися віднайти шляхи її реалізації. Тому ремісники йшли в такі місця, де можна було і продати свої вироби, і придбати необхідну для роботи сировину. Саме із сільських ремісників склалося первісне населення середньовічних міст, де ремесло набуло самостійного розвитку. У містах також осідали купці та селяни-втікачі.

Нові міста поступово виникали на руїнах античних поселень або на їхніх околицях, біля замків і фортець, монастирів і єпископських резиденцій, на перехрестях шляхів, біля перевалів, річкових переправ і мостів, на берегах, зручних для швартування суден. Міста розросталися швидко, однак украй нерівномірно. Спочатку вони з'явилися в Італії (Венеція, Генуя, Неаполь, Флоренція) та Франції (Арль, Марсель, Тулуза). Далі почали виникати міста па території Англії (Кембридж, Оксфорд), Німеччини (Вальдорф, Мюльгаузеи, Ттобінген), Нідерландів (Аррас, Брюгге, Гент). А найпізніше, упродовле ХІІ-ХІІІ ст., постали міста в скандинавських країнах, Ірландії, Угорщині, на території дунайських князівств.

Найбільше міст було в Італії та Фландрії. Чимало міст розросталося вздовж берегів Рейну і Дунаю.

Отже, наприкінці XV ст. всі західноєвропейські країни мали численні міські поселення, які були місцями жвавого товарного обміну з довколишніми селами.

ответ: Страна отходила от напряжения петровского времени. Производилась перестройка армии на европейский манер, строились оборонительные сооружения на юге и юго-востоке. Флот дряхлел, а командные должности находились у иноземцев. Но и в этот период Россия смогла присоединить часть Причерноморья, Финляндии и Казахстана.

В 1733-1735 годах шла русско-польская война. Ее поводом стало то, что на польский трон взошел не русский ставленник Август III, а поддержанный Францией Станислав Лещинский. Главным ее событием стало взятие русскими войсками под предводительством Б.К. Миниха Гданьска. Лещинский бежал во Францию, а Август III стал королем Польши.

Продолжалось и противостояние с Крымом и Турцией. Крымчаки все так же нарушали  русские границы, что стало  причиной русско-турецкой войны 1735-1739 годов. Союзником России стала Австрия. В 1736 году русская армия взяла Бахчисарай и Азов, в 1737 – Очаков. В 1739 году под Ставучанами турки были разбиты. После сепаратного мира между Австрией и Турцией, Россия в 1739 году заключила Белградский мир с османами. Ей перешел Азов и территория между Северским Донцом и Бугом, однако выход к Черному морю оставался за турками.

В 1741-1743 году состоялась русско-шведская война. Шведы хотели взять реванш за поражение в Северной войне. Боевые действия велись в Финляндии и закончились Абосским миром, который подтвердил итоги Северной войны. Россия также получила территорию в Финляндии до р. Кюмени.

Активно велась и политика по восточному направлению. В 1731 году Анна Иоанновна приняла в состав России Младший Казахский жуз. В 1740-1743 годах  в состав России добровольно вошел и Средний жуз.

Объяснение:

ответ: Суспільний і політичний лад антів привертав до себе пильну увагу дослідників. Зокрема, Прокопій Кесарійський писав, що антами не править хтось один, а здавна управляє ними народне зібрання, і всі справи, добрі чи лихі, вони вирішують спільно (демократія). Проте в моменти загальної небезпеки вони обирали царя («Rех»), авторитет якого визнавав увесь народ Такими вождями антів були Бож, Мезамир, Ардагаст, Мусокій, Доброгаст та ін. Воєнна здобич, контрибуції, подарунки сприяли накопиченню багатств антських вождів, що, в свою чергу, посилювало їх військову і політичну владу. Все це прискорювало майнову та соціальну диференціацію слов'янського суспільства, сприяло формуванню в ньому класових відносин.

Объяснение: