ответ:Соціально-економічне становище.
Українські землі, що знаходилися під владою імперії Габсбургів, були в ній справжнім «ведмежим кутом» і поступалися за рівнем розвитку тим, що опинилися під владою Росії. Тут домінувало сільське господарство, яке за недовгий час після падіння кріпацтва та ще й в умовах іноземного панування не могло належним чином розвиватися. Безземелля, малоземелля, злидні були характерними для тодішніх підавстрійських земель України. Після падіння кріпацтва у 1848 р. становище селянської маси (селяни становили 95 % західних українців!) суттєво не поліпшилося. Майже половина придатної для обробки землі належала поміщикам, у їхніх же руках знаходилися ліси та луки. Збільшення селянського населення призводило до земельного голоду, а звідси — низький життєвий рівень (80% селян належали до бідняків), хвороби, висока смертність, вимушена еміграція...
Значною підмогою, особливо для гуцулів та лемків, були карпатські ліси. Тут досить інтенсивно розвивалася традиційна деревообробна та соледобувна промисловість. У зв'язку з прикордонним становищем краю виникла потреба і в залізниці. Так, Перемишль став однією з найбільших у Європі фортець, десятитисячна залога якої дорівнювала кількості її тогочасних мешканців у 60—70-х роках XIX ст. Тому в 1859 р. залізниця пройшла від Кракова до Перемишля, а вже через два роки звідси пролягла колія і до Львова. У 1872 р. через Перемишль був налагоджений залізничний зв'язок із Будапештом.
Объяснение:
ответ: військово-політичне угрупування, основними членами якого були Велика Британія, Французька республіка і Російська імперія, створене в 1904—1907 роках.
військово-політичний блок в Європі під час Першої світової війни: Австро-Угорщина
Німецька імперія Німецька імперія
Османська імперія
Болгарське царство
Ці держави боролися проти держав Антанти (Франції, Росії, Великої Британії, Італії та Сполучених Штатів). Ці держави називають центральними, тому що вони всі були розміщені між Росією на сході та Францією і Великою Британією на заході.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Кто занимался орхона-елисельскими письменностями
Древнетю́ркское руни́ческое письмо́ (орхо́но-енисе́йская пи́сьменность) — письменность, применявшаяся в Центральной Азии для записей на тюркских языках в VIII—X вв. н. э.[1]
Орхоно-енисейская письменность обслуживала единый литературный язык (наддиалектный койне) того времени[2][3][4][5][6], который обычно называется языком орхоно-енисейских надписей[7].
Исследователями выделяются 7 групп (принадлежащие, соответственно): ленско-прибайкальская (курыканам), енисейская (Кыргызскому каганату), монгольская (Восточно-тюркскому каганату), алтайская (Западно-тюркскому каганату), восточно-туркестанская (Уйгурскому каганату в Монголии), среднеазиатская (Уйгурскому государству в Восточном Туркестане), восточно-европейская (булгарам (теория), хазарам и печенегам)[8].