Причины перехода в железном веке к кочевников скотоводсту (3 причины) ! заранее

1 надоело
2 это было не выгодно 
3 проще скотоводство чем постояно качевать 

Колоніальна політика провідних європейських держав в Азії та Африці мала як негативні, так і позитивні наслідки.  Після завоювання колоній європейці почали інтенсивно освоювати їх. Метрополії (держави та приватні компанії) вкладали в ці території значний капітал. Так, великі інвестиції спрямовували в добувну промисловість Південної Африки для розробки її родовищ золота й алмазів.  У колоніях будували залізниці. Особливо інтенсивне залізничне будівництво велося в Індії, Західній Африці, Південній Африці.  Потреба в кваліфікованих кадрах для промислового виробництва й колоніальної адміністрації сприяли створенню національної системи освіти.  Наприкінці XIX ст. були закладені основи спеціалізації сільського господарства у виробництві експортних культур.  Панування європейських країн в Африці стримувало зростання злочинності та розвиток міжнаціональних і міждержавних конфліктів на етнічному й релігійному ґрунті.  З іншого боку, залучення колоній до світового ринку, створення основ промислового виробництва супроводжувалося хижацькою експлуатацією населення колоній і їхніх природних ресурсів.  Панування колонізаторів, феодальні пережитки зумовили зростаюче аграрне перенаселення. Ґрунти виснажувалися, неухильно знижувалася врожайність. Мільйони людей гинули від голоду та епідемій.

Объяснение:

1. Доступ до унікальних природних ресурсів колоній

2. Отримання дешевої або взагалі безкоштовної робочої сили, у тому числі її «імпорт» до метрополії на «брудні», непрестижні, але суспільнозначимі роботи.

3. Оптимізація торговельних шляхів, ринків збуту, ліквідація країн-посередників; досягнення більшої безпеки торгівлі.

4. Випробування нових цивільних і військових технологій, експорт шкідливих відходів своїх виробництв, можливість проведення ризикованих військових, наукових експериментів і діяльності, які могли б поставити під загрозу здоров’я та життя жителів метрополії.

5. Досягнення стратегічних зовнішньополітичних інтересів, формування системи опорних пунктів
у ключових точках світу