Вяких умовах був прийнятий акт про британську північну америку 1867р?

ответ:

объяснение:

конституційний акт 1867 року (раніше носивший назву «акт про британську північну америку 1867 року», і досі відомий неофіційно як бпа акт) є основною частиною конституції канади. акт закріплює створення домініону та визначає основні функції уряду канади, включаючи державну структуру, палату громад, сенат, юридичну систему і систему оподаткування. акт отримав своє теперішнє ім'я в 1982 році разом з прийняттям конституції (що раніше підписувалася британським парламентом), проте він досі значиться під історичним ім'ям в записах великої британії. за цей час також були внесені поправки: додана секція 92а, що дає провінціям більший контроль над непоновлюваними корисними копалинами.

зміст

1 вступ

2 утворення

3 розподіл повноважень

3.1 мир, порядок і добре іння

3.2 кримінальне право

3.3 власність і громадянські права

3.4 шлюб

4 система правосуддя

4.1 суди за статтею 96

5 малий білль про права

5.1 права на мови

6 примітки

7 посилання

вступ

акт починається з вступу, який оголошує, що три колонії: канада, нью-брансвік і нова шотландія (які стали чотирма провінціями), — утворюють федерацію. ця федерація, свідчить вступ, матиме «конституцію принципово схожу на конституцію великої британії». цей опис конституції є важливим в її тлумаченні. як написав пітер в. хогг (peter w. hogg) у книзі «конституційне право в канаді», стверджують, що оскільки у великій британії була деяка свобода слова в 1867 році, вступна частина даного акту поширює це право і на канаду навіть до підписання канадської хартії прав і свобод в 1982 році; це є однією з основ юридичної теорії про права, що припускаються[1]. більше того, оскільки велика британія має незалежну судову систему, верховний суд канади оголосив в широко відомій відповіді провінційним суддям від 1997 року, що вступ показує, що судова незалежність в канаді гарантована конституцією. політолог ренд дюк (rand dyck) критикує вступ, стверджуючи, що він «безнадійно застарів». таким чином, він оголосив, що конституційному акту 1867 року «не вистачає надихаючого початку»[2].

вступна частина конституційного акту 1867 року не є єдиною вступною частиною конституції канади. конституція має свій власний вступ.

утворення

докладніше: канадська конфедерація

акт про британську північну америку 1867 року засновував домініон канада об'єднуючи північно-американські британські колонії провінція канада, провінція нью-брансвік і нова шотландія. два регіони провінції канада, канада захід і канада схід (не плутати з сучасними західною канадою та східною канадою), були перейменовані в онтаріо і квебек, відповідно, і були однаково представлені в парламенті канади, як у канадській палаті громад, де прийнято визначати кількість представників за чисельністю населення, так і в канадському сенаті, де онтаріо, квебек і прибережні регіони отримали рівну кількість сенаторів. це утворення, або конфедерація, було зроблено у відповідь на явне призначення, проголошене сша, щоб захистити британські володіння. американська загроза була явно продемонстрована вторгненням в канаду під час війни за незалежність сша, -американської війни 1812 року та феніанських набігів.

до бпа акта, британські колонії нью-брансвік, нова шотландія і острів принца едуарда обговорювали можливість злиття, щоб протистояти загрозі анексії америкою, і щоб зменшити витрати на іння. провінція канада вступила в ці переговори за велінням британського уряду і призвела до нерішучості провінції острів принца едуарда, яка відклала вступ до домініону на сім років. за іронією, конференція проходила на острові принца едуарда в шарлоттаун.

Финансовая реформа 1860 - 1864 года. Создаются государственный банк, земский и коммерческий банки. Деятельность банков в основном направлялась на поддержку промышленности. В последний год проведения реформ создаются контрольные органы, независимые от местных органов власти, которые проводят проверку финансовой деятельности органов власти.

Земская реформа 1864 года. С ее была решена задача привлечения широких масс населения для решения повседневных во Создавались выборные органы земского и местного самоуправления.

Судебная реформа 1864 года. После реформы суд стал более "законным". При Александре 2 впервые был введен суд присяжных, гласность, возможность привлечь к суду любого человека вне зависимости от его положения, независимость суда от местных администраций, отменены телесные наказания и многое другое.

Реформа образования 1864 года. Это реформа полностью меняла систему, которую пытался выстроить Николай 1, стремившийся ограничить население от знаний. Александр 2 пропагандировал принцип общедоступного образования, которое будет доступным для всех сословий. Для этого открывались новые начальные школы и гимназии. В частности именно в Александровскую эпоху начинается открытие женские гимназии и происходит допуск женщин на государственную службу.

Реформа цензуры 1865 года. Эти изменения абсолютно поддерживали предыдущий курс. По-прежнему проводился контроль над всем, что публикуется, поскольку деятельность революционного характера в России продвигалась крайне активно.

Городская реформа 1870 года. Главным образом направлялась на благоустройство городов, развитие рынков, здравоохранения, образование, установление санитарных норм и так далее. Реформы были введены в 509 городах из 1130, которые насчитывались в России. Реформа не была применена для городов находящихся на территории Польши, Финляндии и Средней Азии.

Военная реформа 1874 года. Главным образом направлялась на модернизацию вооружения, развитие флота и обучение личного состава. В результате российская армия вновь стала одной из ведущих в мире.

финансирование шло частично гос-вом, частично крестьянами

великое княжество литовское  —  восточноевропейское  государство, существовавшее с середины  xiii века  по  1795 год  на территории современной  белоруссии  (полностью),  литвы  (за исключением  клайпедского края),  украины  (большая часть, до 1569 года),  россии  (западные земли, включая  смоленск),  польши  (подляшье, до 1569 года),  латвии  (частично; после 1561 года),  эстонии  (частично; с 1561 по 1629 годы) и  молдавии  (незначительная часть, до 1569 года).

с  1385 года  находилось в  личной унии  с  королевством польским, а с  1569 года  — в  сеймовой  люблинской унии  в составе федеративной  речи посполитой. в xv—xvi веках великое княжество литовское  — соперник  великого княжества московского  в борьбе за господство на землях. было ликвидировано  конституцией 3 мая 1791 года. окончательно прекратило своё существование после  третьего раздела речи посполитой  в 1795 году. к 1815 году вся территория бывшего княжества вошла в состав  российской империи.