Примеры присваивающего и производящего хозяйства пож

Присваивающее-охота,собирательство,бортничество
Производящее-земледелие,скотоводство

Война алой и белой розы    после окончания столетней войны в вернулись тысячи разочарованных ее поражением людей, воевавших во франции. обстановка в резко обострилась, любое ослабление королевской власти грозило внутренней смутой.      при короле генрихе vi из династии ланкастеров реально страной правила его жена — королева маргарита анжуйская, француженка. это вызвало недовольство герцога йоркского, ближайшего родственника короля.      ланкастеры (в их гербе алая роза) являлись боковой ветвью королевской династии плантагенетов (1154-1399) и опирались на баронов севера , уэльса и ирландии.      йорки (в их гербе белая роза) опирались на феодалов более развитого юго-востока . среднее дворянство, купцы и зажиточные горожане также поддерживали йорков.    вспыхнувшая война между сторонниками ланкастеров и йорков получила название войны алой и белой розы. несмотря на романтическое название, эта война отличалась редкой жестокостью. рыцарские идеалы чести и верности были забыты. многие бароны, преследуя личную выгоду, нарушали клятву вассальной верности и легко переходили от одной враждующей стороны к другой в зависимости от того, где им была обещана более щедрая награда. в войне побеждали то йорки, то ланкастеры.      ричард, герцог йоркский, в 1455 году разбил сторонников ланкастеров, а в 1460 году захватил в плен генриха vi и заставил верхнюю палату парламента признать себя протектором государства и наследником престола.      королева маргарита бежала на север и вернулась оттуда с войском. ричард был разбит и погиб в бою. по приказу королевы его отрубленная голова, увенчанная короной из бумаги, была выставлена над воротами города йорка. был нарушен рыцарский обычай щадить побежденных — королева повелела казнить всех сдавшихся в плен сторонников йорков.      в 1461 году эдуард, старший сын убитого ричарда, разбил сторонников ланкастеров при поддержке ричарда невилла, графа уорвика. генрих vi был низложен; он и маргарита бежали в шотландию. победитель был коронован в вестминстере как король эдуард iv.      новый король тоже велел рубить головы всем знатным пленникам. с городских ворот йорка сняли голову отца короля, заменив ее головами казненных. решением парламента «живые и мертвые» ланкастерцы были объявлены изменниками.    однако война на этом не закончилась. в 1464 году эдуард iv нанес поражение сторонникам ланкастеров на севере . генрих vi был взят в плен и заключен в тауэр.      стремление эдуарда iv усилить свою власть и ослабить могущество баронов к переходу его прежних сторонников во главе с уорвиком на сторону генриха vi. эдуард был вынужден бежать из , а генрих vi в 1470 году был восстановлен на престоле.      в 1471 году вернувшийся с армией эдуард iv разбил войска уорвика и маргариты. в битвах пали сам уорвик и юный сын генриха vi эдуард, принц уэльский.      генрих vi был вновь низложен, схвачен и в лондон, где и умер (предположительно убит) в тауэре. королева маргарита уцелела, найдя убежище за пределами страны — спустя несколько лет она была выкуплена из плена французским королем.    ближайшим сподвижником эдуарда iv был его младший брат ричард глостер. невысокого роста, с малоподвижной от рождения левой рукой, он тем не менее отважно сражался в битвах и командовал войсками. ричард сохранял верность брату даже в дни поражений.      после смерти эдуарда iv в 1485 году трон должен был унаследовать старший из его сыновей — двенадцатилетний эдуард v, но ричард отстранил его от власти и сначала объявил себя протектором малолетнего короля, а позже объявил племянников незаконнорожденными и сам принял корону под именем ричарда iii.      обоих принцев — эдуарда v и его десятилетнего брата — заточили в тауэр. первое время мальчиков еще видели играющими во дворе тауэра, но когда они пропали, поползли слухи, что их убили по приказу короля. ричард iii не предпринял ничего для опровержения этих слухов.    ричард iii пытался проводить разумную политику, начал восстанавливать разоренную войной страну. однако его попытки укрепить свою власть вызвали недовольство крупных феодалов.      сторонники ланкастеров и йорков объединились вокруг дальнего родственника ланкастеров — генриха тюдора, графа ричмондского, жившего в изгнании во франции. в 1485 году он высадился с войском на британском берегу.    ричард iii спешно собрал войска и двинулся ему навстречу. в решающий момент сражения при босворте в 1485 году ричарду iii изменили его приближенные, и его личное мужество уже ни на что не могло повлиять. когда ему подвели коня, чтобы он спасся бегством, ричард отказался бежать, заявив, что умрет королем. уже окруженный врагами он продолжал сражаться. когда ему нанесли смертельный удар боевым топором по голове, корона свалилась со шлема, и тут же на поле боя она была возложена на голову генриха тюдора.     

Володіння династії Габсбургів, після приєднання до них у XVI ст. Чехії та частини Угорщини, були найбільшою державою серед багатьох князівств Священної Римської імперії. Габсбурги зберігали титул глави цього дивного об'єднання, яке не було ні "священним", ні "римським", а влада імператора була суто умовною.

У XVII ст. володіння Габсбургів почали перетворюватися на централізовану державу, чому сприяла турецька небезпека. Посиленню влади сприяла також політика Франції, яка намагалася захопити деякі німецькі землі.

Основне ядро держави Габсбургів становили німецькі області: Австрія, Тироль, Швабія. З півдня до них примикали райони, заселені слов'янськими народами. За складом населення імперія сформувалась як багатонаціональне (німці, угорці, слов'яни).

Майже не втручаючись у справи всієї Німеччини, Габсбурги у ХУЛІ ст. почали зміцнювати владу в отриманих у спадок володіннях, їхньою опорою було середнє і дрібне дворянство, яке підтримувало створення абсолютної монархії.

Важливими центральними установами були: державна рада - дорадчий орган при імператорові; "придворна австрійська канцелярія" на чолі з канцлером - виконавчий орган; придворна військова рада. Поступово з "канцелярії" виокремилось міністерство закордонних справ, яким керував канцлер.

Створенню централізованої абсолютистської австрійської держави передувала тривала запекла боротьба прихильників Реформації та Контрреформації. Під прапором Реформації відбувалися більшість народних антифеодальних виступів та національний рух у Чехії. Протестантизм сприйняла і частина дворянства.

Боротьбу з Реформацією (Контрреформацію) розпочав наприкінці XVI ст. австрійський ерцгерцог Рудольф II. Вихований при іспанському дворі єзуїтами, він проводив політику жорстокого переслідування протестантів. У ХУП ст. боротьбу з Реформацією продовжив інший вихованець єзуїтів, фанатичний поборник Контрреформації - Фердінанд II. Він здійснив Контрреформацію у залишених йому в спадок землях. Послідовні Габсбурги закріпили цю перемогу.

Габсбурги, закріплюючи абсолютизм, потребували підтримки католицької церкви. Вони щедро дарували їй конфісковане у протестантів майно. На початку XVIII ст. протестант вважався державним злочинцем. Селян і ремісників, які не бажали стати католиками, виселяли з Австрії або віддавали у солдати.

Приєднані до Австрії народи відчували несумісність своїх національних інтересів з інтересами феодально-абсолютистської монархії Габсбургів. Селянські заворушення (виступи) в різних частинах імперії в XVII-XVIII ст. відбувалися майже безперервно. Проте солідарність феодалів різних національностей давала змогу припинити ці виступи. До того ж у XVIII ст. зміцнилися зв'язки між окремими частинами монархії. Відень - столиця держави - перетворився на великий економічний центр. Усе це забезпечувало достатню міцність австрійського багатонаціонального утворення.

До середини XVIII ст. Габсбурги зрозуміли необхідність реформ, які здійснювались у період правління Марії-Терезії (1740- 1780) та її сина Йосифа II (1780-1790). Зміни були проведені в інтересах дворян за мінімальних поступок буржуазії. Уряд прагнув ліквідувати найбільш грубі прояви феодалізму, що заважали розвитку країни.

Найважливішою була військова реформа. Вводився новий порядок військового набору. Рекрути мали служити довічно. Чисельність армії значно збільшувалася, збільшилась і кількість офіцерів (майже всі - дворяни). Для підготовки офіцерських кадрів у Відні відкрилася військова академія.

Значна увага приділялася фінансовій реформі. Було запроваджено загальний прибутковий податок, від якого не звільнялися дворяни й церква, проведено загальний перепис населення. Скасували внутрішнє торговельне мито і збільшили мито на ввізні товари. Експорт деяких видів сировини (льон, вовна, метал) повністю заборонявся. Проводилась політика меркантилізму.

Для підготовки кваліфікованих робітників були створені технічні та ремісничі школи. З метою підготовки інженерів у Відні почали працювати Гірнича та Торговельна академії, технічні та сільськогосподарські училища. Було покладено початок нижчій та середній загальній освіті. Віденський університет звільнився від впливу і контролю католицької церкви.

Були вжиті заходи, які обмежували привілеї католицької церкви. Закрили численні монастирі; частково конфіскували церковні землі; вигнали з Австрії єзуїтів; скасували закони про переслідування протестантів, які отримали свободу культу.

Значне місце у період правління Марії-Терезії та Йосифа II посідали судові реформи. Судові функції тепер здійснювала тільки держава. Були розроблені нові кримінальний та цивільний кодекси. Обмежувалося застосування мертної кари.