Краткое сочинение про жанну д'арк 6 класс

ЖАННА Д’АРК Sainte Jeanne d’Arc Жанна родилась 6 января 1412 года. Ее родители были крестьяне Жак Дарк и Изабелла Роте. Жанна очень часто слышала голоса святых. И однажды она услышала, что Францию погубит женщина, но девушка. И на самом деле Францию погубила королева Изабелла Баварская (жена психически больного короля Карла VI). Она заставила мужа подписать в 1420 году в Труа договор с Англией. По этому договору Карл VI выдал свою дочь за английского короля, и именно английский король Генрих V провозглашался наследником и регентом короля Франции.

И ещё Изабелла Баварская за солидное вознаграждение заявила, что её сын, дофин Карл, рождён не от короля и поэтому не имеет прав на престол. Но через год умерли английский король Генрих V и французский король Карл VI. Дофин Карл объявил договор в Труа незаконным и провозгласил себя королём Карлом VII. Через несколько лет возобновилась война за владение Францией между Карлом VII, герцогом Бургундским и англичанами. Жанна решила пойти к королю, чтобы он дал ей войско для освобождения Франции. Первую победу она одержала под городом Орлеан, за что её прозвали Орлеанской Девой (La Pucelle d’Orle ans). Жанна выигрывала победы одну за другой. Про Жанну говорили, что она была очень вынослива, могла спать в доспехах, она мало ела, а пила ещё меньше. Короля стали пугать его окружающие, что Жанна отберёт власть у него. И тогда король сделал так, чтобы Жанна попала в плен бургундцам, а те продали её англичанам. В мае 1431 года Жанна была сожжена на центральной площади города Руана. И король, которому она так много ничего не сделал для её Значение подвига Жанны д’Арк в том, что она показала пример патриотизма и королю сплотить французов на борьбу против захватчиков-англичан. В 1920 году французская церковь канонизировала Жанну д’Арк.

коностас (з грецької ε?ι?κον – ікона, στα?σις  – місце стояння) — це вівтарна перегородка  з розміщеними в певному порядку  на ній іконами. Функцією іконостасу є відділяти в храмі святе місце – святилище, де відбувається літургія, від місця згромадження вірних – нави. Традицію відділення в святині «sakrum» від «profanum» зустрічаємо у Старому Завіті, а саме в Єрусалимському Храмі. Святая Святих — місце, де зберігалась Скинія Завіту і де було місце перебування Бога Ізраїлевого, відділялась суцільною завісою від решти храму (до речі, традиція відділення святилища від нави завісою збереглася в деяких східнохристиянських Церквах, зокрема у Вірменській, Сиромалабарській та Сиромаланкарській).

Учені, що досліджують іконостас, стверджують, що він виконував подвійну функцію: з  однієї сторони, іконографічна програма була виразом чітко окресленої символічно-догматичної  концепції, що випрацьовувалась віками; з іншої, на відміну від стінопису, мав характер молитовно-адораційний. Вірні підходили до іконостасу, який був межею, що відділяла від «Святая Святих», і ставали перед лицем відображеного на іконі Христа, Богородиці та святих в поставі особистої молитви. Функції таких «молитовних» ікон виконували намісні ікони, які мали так званий портретний характер, а також — храмова ікона. Саме серед цих ікон найбільше таких, які славляться особливим культом серед вірних і визнані чудотворними.  

І. Формування іконостасу у Візантії

Почав формуватися іконостас у такій формі, в якій ми звикли його бачити, у Візантії в ІХ – Х століттях. Розвинувся він від темплона – горизонтальної балки, яка опиралася на дерев'яні або кам'яні колони і розміщувалась між святилищем і храмом вірних. Темплон виник у VII столітті (в Україні на означення темплону вживалось слово «тябло»). Угорі на темплоні  розміщувався епістилій (з грецької «поставець») — довга дошка, на якій зображалась ікона Христа в оточенні Богородиці, Івана Предтечі та  святих, що схилились до Нього в молитовних позах. Згодом ікони на темплоні трансформувались в ряд «Моління» (гр. Деесіс).

Объяснение:

Предметом дослідження виступає десятиліття «золотого спокою» у Речі Посполитій (1638-1648 pp.).

Хронологічні межі. Нижньою межею дослідження є 20-ті рр.. XVІI століття, коли повстанням Марка Жмайла було покладено початок ряду масштабних козацько-селянських повстань, придушення яких заклало підвалини для встановлення «золотого спокою». Верхньою межею дослідження є 1648 рік, коли розпочалася Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, і, зрозуміла річ, десятиліттю спокою для польської влади настав кінець.