Відповідь:
На межі III-II тис. до н. е. острови й узбережжя Егейського моря стали ареною розвитку своєрідних культур. Особливо вирізнялися острів Крит і місто Мікени в північно-східній частині півострова Пелопонес. Відкрили крито-мікенську цивілізацію археологічні розкопки Артура Еванса і Генріха Шлімана на межі XIX-XX ст.
На острові Крит існувало кілька самостійних міст (Кносс, Фест, Тіліс та ін.), в яких з II тис. року до н. е. з’являються перші палаци критської культури. Від східних палаців їх відрізняло складне внутрішнє планування у поєднанні з комфортом ("критські лабіринти"), система спеціальної вентиляції, водопостачання, високохудожній стінний живопис. На Криті не будувалися храми, для культових обрядів використовували алтарі біля палаців або у "священних гаях".
У кінці XV ст. до н. е. критські палаці зруйнували варварські племена ахейців і з цього часу підвищується новий культурний центр – ахейське місто Мікени.
Вищого розвитку мікенська культура досягла в XVI-XIII ст. до н. е. Вона запозичила багато критських досягнень: лінійне письмо, техніку вазового розпису і настінного живопису, особливості релігійного культу. Разом з тим мікенська культура відрізнялася від критської. Палаци міст мали вигляд монументальних споруд, захищених міцними кам’яними стінами "циклопічної" кладки. Центральна зала палацу зі священним вогнем (мегарон) вважається прототипом грецьких храмів. Монументальність характерна і для мікенської скульптури. Це відомі Левові ворота в Мікенах, золоті усипальниці царів та ін. У XII ст. до н. е. мікенська цивілізація закінчила своє існування під ударами дорійців. Вона стала об’єднуючою ланкою між культурами стародавніх східних цивілізацій та культурою античного світу.
Після короткочасного періоду "темних віків" в Греції починається відродження культури. Із розрізнених племен виникає єдина грецька народність. Історичним підтвердженням цих процесів вважаються поеми Гомера "Іліада" та "Одіссея" (тому цей період називають героїчним гомерівським). Це відомі оповідання про події, зв’язані з Троянською війною та поверненням Одіссея до Ітаки. Давньогрецький епос був тісно пов’язаний з міфологією та поширеними релігійними уявленнями, для яких характерно існування політеїзму. Поступово сформувався своєрідний міфологічний світогляд, у якому простежується перехід від поклоніння тваринам і рослинам до антро ізму (обожнення людини, уявлення богів в образі прекрасних і безсмертних людей)
Пояснення:
я хз, але ось
В ходе административно территориальной реформы Екатерины II, 11 сентября 1780 года из Вятской провинции и частей Свияжской и Казанской провинций учреждена Вятское наместничество, а из южных уездов образованы Симбирское и Пензенское наместничества. 27 января 1781 года территория Пермской провинции передана в состав образованного Пермского наместничества. Наконец 28 сентября 1781 году Казанская губерния преобразована в Казанское наместничество, в которое в вошли 13 уездов. В том же году были утверждены гербы губернии и уездных городов.
В конце XVIII века в губернии насчитывалось 13 городов: Казань, Арск, Козьмодемьянск, Лаишево, Мамадыш, Свияжск Тетюши, Царевококшайск (Йошкар-Ола), Цивильск, Чебоксары, Чистополь, Ядрин, всего 7272 населённых пунктов. В XIX веке значение Казани как административного центра ещё более возросло. Столица губернии стала центром учебного (1805 г.) и военного (1826 г.) округов.
Указом Павла I от 12 декабря 1796 года, согласно которому наместничества ликвидировались[2], Казанское наместничество вновь встало Казанской губернией.
В 1838 начала издаваться газета «Казанские губернские ведомости».
В 1865 введено земство.
Осенью 1891 года — летом 1892 года территория Казанской губернии стала частью основной зоны неурожая, вызванного засухой (см. Голод в России (1891—1892)).
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Религиозные войны во франции: причины, персоналии, события. варфоломеевская ночь
Генрих lV расширил права английского парламента,а Ришелье наоборот всеми силами укреплению абсолютной власти короля (лишил протестанов политических прав,провел ряд реформ в интересах королевской власти. Жестоко подавлял феодальные мятежи и народные восстания). Оба укрепляли крепостнические отношения в своих странах.