20 дагестана 8 класс .1)как процесс великого переселения народа щатронул дагестан . 2)когда вощникло первое государство на територии дагестана и как она називалась

Вели́кое переселе́ние наро́дов — условное название совокупности этнических перемещений в Европе в IV—VII веках, главным образом с периферии Римской империи, инициированное вторжением гуннов с востока в середине IV века н. э.

Одним из ключевых событий был климатический пессимум раннего Средневековья, ставший катализатором многих миграций. Великое переселение можно рассматривать в качестве составной части глобальных миграционных процессов, охватывающих семь-восемь веков. Характерной особенностью переселения был тот факт, что ядро Западной Римской империи (включая в первую очередь Италию, Галлию, Испанию и отчасти Дакию), куда направилась, в конечном счёте, масса германских переселенцев, к началу V века новой эры уже было достаточно плотно заселено самими римлянами и  народами. Поэтому великое переселение народов сопровождалось культурными, языковыми, а впоследствии и религиозными конфликтами между германскими племенами и романизированным оседлым населением. Великие переселения заложили предпосылки для образования и развития на европейском континенте новых государств в период средневековья.

Земледелие и скотоводство[править | править вики-текст]

Как доказал ещё академик Николай Вавилов, «Дагестан непосредственно входил в очаг происхождения культурных злаков», и, таким образом, в наиболее древнюю переднеазиатскую область становления производящего хозяйства — земледелия и скотоводства. Подтверждением чему служат, например, остатки поселения, открытого близ села Чох (Центральный Дагестан), датируемые 6000 лет до н. э.

Куро-аракская культура[править | править вики-текст]Дагестан в зоне влияния Куро-аракской культуры[нет в источнике 1346 дней]

В IV—III тысячелетиях до н. э. Дагестан предположительно входил в ареал Куро-аракской культуры бронзового века[источник не указан 1346 дней], простиравшейся до самой Палестины, Анатолии, Армянского нагорья, Верхней Месопотамии и Иранского нагорья, известной чернолощёной керамикой и большими укреплёнными поселками, стоявшими на пороге цивилизации. Эта культура является древнейшей, надёжно связываемой с ещё неразделившейся в то время дагестано-вайнахской этнолингвистической общностью, и при этом имеет интересные связи с более западными регионами Троя, культуры Балкан, Карпат, Западного Средиземноморья.

Согласно основателю научного кавказоведения П. Услару, «Кавказские горцы представляют собой остатки множества народов населявших в доисторические времена огромные полосы земли в Азии и Европе и принадлежащих к одной расе, которая везде исчезла, за исключением Кавказа».

Тесные контакты предки дагестанцев имели и со своими непосредственными соседями — древнейшими цивилизациями Передней Азии, жители которых пользовались для себя отличительным термином «черноголовые». Однако не всегда эти контакты оставались мирными, и потревоженные горцы (кутии, луллубеи, субареи и др.) не раз устраивали погромы в царствах Шумера и Аккада

В процесі еволюції європейського суспільства й культури, постало таке явище як лицарський турнір. Дослідники припускають, що батьківщиною лицарського турніру – була Франція. Перші його описи, ми можемо простежити у хроніках, які датуються 875 р. Від цього часу аж до XII ст. – тривав період становлення і закидання ідейних основ. Основними ідеями, які проявлялися у турнірах були ідеї індивідуальної вартості, воєнного подвигу, сакральних норм ведення битви та концепція аскетизму військового життя.

«Золота доба» лицарського турніру припадає на час з 1250 р. І протягом усього XIV ст. Велика хвиля турнірів кінця XIV ст. – була ознакою занепаду лицарства. Змінюється воєнна тактика, а з нею відпадає потреба у лицарстві. І турнір, як вид спортивного шляхетного змагання – поступово втрачає свої первинні особливості. Він переходить у світ символічних ігор.

395px-Codex_Manesse_Ulrich_von_Liechtenstein

Ульріх фон Ліхтенштейн. Маннеський кодекс.

В часи свого розквіту, турнір мав цілий складний механізм проведення. Для нас, важливою є його спортивна ділянка. Починаючи говорити про неї, нам варто розпочати з визначення – що ж таке «лицарський турнір». Отже, турнірами називали воєнні змагання, які відбувалися на особливо налаштованій арені, оточеній місцем для гачів. Зазвичай турніри у Західній Європі відбувалися у зв’язку з великими подіями загальнодержавного характеру, наприклад коли одружувалися королі або укладали мир. Про турнір оголошували герольди, які мандрували містами і замками. Людиною, що скликала турнір, обов’язково мав бути король або дуже знатний вельможа. Проведення боїв передбачало побудову арени. Для цього вибирали рівну місцевість біля міста. Напередодні змагань існував звичай, що лицар проводив ніч у церкві молячись. Наступного ранку був перший день турніру. Шлях на арену відкривали герольди. Вони несли жезл миру. Особа герольда вважалася недоторканою. За герольдами йшов герольд-майстер. Його супроводжували маршали, зброєносці і пажі. Герольд-майстер виголошував промову, коли всі зайняли свої місця, в якій окреслював правила турніру.

dd1058e6afe6428fd8c65b406f0bbd98

Варто відзначити, що в процесі розвитку турнірів склалися основні правила серед яких можна виділити заборону завдавати удари гострим кінцем і по лицю. На турнірах бої на смерть строго заборонялися, хоча в пізніші часи з’явився виклик на смертний бій. Зазвичай, він відбувався між лицарями з різних країн.

Индейская территория (англ. Indian Territory или англ. The Indian Country) — традиционное название неорганизованной территории США, предназначавшейся для заселения индейцами. Предполагалось, что белые поселенцы не будут нарушать границы данной территории. Границы индейской территории установил «Закон об отношениях с индейцами»[en] 1834 года. После гражданской войны индейцы-союзники Конфедерации лишились своих земель в центральной части территории, в результате чего появились так называемые «Нераспределённые земли»[en], ставшие впоследствии объектами начальной колонизации белыми поселенцами Индейской территории. В 1890 году был принят закон об учреждении в центральной и западной частях Индейской территории новой организованной территории Оклахома, оставив в составе Индейской территории только земли пяти цивилизованных племён. В 1907 году на месте Индейской территории и Территории Оклахома был образован штат Оклахома.

Объяснение: