Продолжите слово о погибели земли, используя сведения об изученных событиях

Слово о погибели Русской землиСлово о погибели Русской земли – отрывок полностью несохранившегося произведения, посвященного татаро-монгольскому нашествию на Русь. Отрывок этот дошелдо нас в двух списках, при этом не как самостоятельный текст, а как введение к первой редакции Повести ожитии Александра Невского. Один список – XV в. (Гос. архив Псковской области, собр. Псково-Печерскогомон., ф. 449, № 60), второй – XVI в. (ИРЛИ, Р.IV, оп. 24, № 26). Заглавие памятника «Слово о погибелиРускыя земли и по смерти великого князя Ярослава» читается только в первом списке. Объединение врукописной традиции С. с Повестью о житии Александра Невского давало основание ряду исследователейсчитать С. вступлением к не дошедшей до нас светской биографии Александра Невского, которая якобыпослужила основой его жития. Однако сравнение стиля С. со стилем Повести о житии свидетельствует онезависимости этих произведений и о разном времени их возникновения. И в настоящее время полностьювозобладала точка зрения, согласно которой объединение этих текстов – факт их более позднейлитературной истории. Дошедший до нас отрывок С. – либо вступление, либо первая часть произведения о«погибели Русской земли» – об ужасах батыевщины, о разгроме русских княжеств монголо-татарами. Всохранившемся тексте описывается былая красота и богатство Русской земли, ее прежнее политическоемогущество. Такой характер вступления к тексту, который должен был повествовать о горестях и бедахстраны, не случаен. Эта особенность С. находит себе типологическое соответствие с произведениямидревней и средневековой литературы, в которых встречается похвала величию и славе родной земли. В. В. Данилов, изучавший эту проблему, пришел, однако, к заключению, что С. «сближается не со всякимпатриотическим произведением в других литературах, а лишь со сходными по условиям своего проявления, когда родина писателя страдала от войн, междоусобий и произвола» (Данилов В. В. «Слово о погибелиРускыя земли» как произведение художественное. – ТОДРЛ, 1960, т. 16, с. 137–138). С. по поэтическойструктуре и в идейном отношении близко к Слову о полку Игореве. Оба этих произведения отличает высокийпатриотизм, обостренное чувство национального самосознания, гиперболизация силы и воинской доблестикнязя-воина, лирическое восприятие природы, ритмический строй текста. Оба памятника близки исочетанием в них похвалы и плача: похвала былому величию страны, плач о ее бедах в настоящем. «Слово ополку Игореве» было лирическим призывом к единению русских князей и русских княжеств, прозвучавшимперед татаро-монгольским нашествием. 

1."...пошрамовано його вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище. І в реєстрах-то, коли хочете знати, не Чепурним його записано.

Било козацтво в ту війну на те, що або пан, або пропав, то не кожен писався власним прізвищем."

2.Їхали на прощу до Києва,а потім на "Чорну Раду".

3.Тому що Сомко був достойним гетьманом.

У Сомка були наміри об'єднати Україну,зробити її сильно,цю ж думку підтримував і Шрам.

4.Тому що раніше,до того як Шрам пішов в попи,він ходив на війни,чесно захищав Україну,і після того,як став попом,не зміг бачити те,як Україну розділяють,нападають з усіх сторін,і пішов на "Чорну раду" за отриманням свободи Батьківщини.

Цитата:"Але знову почалися на Україні негаразди, сварки й кровопролиття за гетьманську булаву. Шрама мучила думка, що загине від цього Україна."

5.Після «чорної ради» старий Шрам, жаліючи паволочан, сам поїхав до правобережного гетьмана Тетері й прийняв на себе усю вину за те, що місто збунтувалося проти гетьманської зверхності. Старого полковника стратили як бунтівника, а місто залишили в спокої.

По-перше, після Семилітньої війни, внаслідок якої Англія за підтримки своїх колоній захопила французькі колонії в Північній Америці (Квебек), у колоністів зникла зовнішня загроза. По-друге, лояльна політика метрополії змінилася жорсткішою. Так, англійський парламент вирішив перенести частину державного боргу, що виник під час Семилітньої війни, на колонії. Першим кроком до цього стало введення незначного гербового збору. Всі документи в колоніях належало оформляти в англійських чиновників. Це нововведення мало створити прецедент, щоб у подальшому на колоністів можна було накладати нові податки. Введення гербового збору призвело до вибуху невдоволення населення. Гербовий папір навіть не дозволили і вивантажити, а метропольних чиновників виганяли з колоній. Тоді англійський парламент пішов на поступки :касував гербовий збір, але ненадовго. Через деякий час було запроваджено мито на деякі товари, що ввозилися до колоній. Це спричинило новий вибух невдоволення.