Какие современные государства и города расположены на территории бывших греческих колоний? 30 б желательно подлиннее ответ

Великая греческая колонизация С середины 8 века до н. э. греки начинают расселяться по всем берегам Средиземного и Черного морей. На корабли люди грузили домашних животных, припасы и отправлялись в путь. По подсчетам ученых, греки основали тогда за морем несколько сот городов. Эти переселения сейчас называют великой греческой колонизацией, а новые города - колониями. Великой ее называют из-за огромного размаха колонизации. Продолжалась она примерно 300 лет. Много колоний греки основали на северных берегах Черного моря, на территории современных России и Украины. Самое мощное государство, которое возникло здесь, - Боспорское царство. Боспорское царство владело обширными плодородными землями и было богато хлебом. На окраине Севастополя находятся развалины греческого города Херсонес. Сейчас здесь заповедник, и можно пройти по раскопанным археологами древним улицам и увидеть остатки различных зданий. Еще одним греческим городом была Ольвия (что значит "Счастливая"). Этот город во время своего путешествия посетил "отец истории" Геродот. Он собирал здесь сведения о скифах. 
подробнее здесь 
Временны́е рамки древнегреческой колонизации Северного Причерноморья — середина VII—V век до н. э. Проходила в несколько этапов и на нескольких направлениях: западном (Нижнее Побужье и Нижнее Приднепровье, Западный и Юго-Западный Крым) и восточном (оба берега Керченского пролива, побережье Кавказа и Приазовья) . В ходе колонизации было основано несколько десятков полисов и посёлков, среди самых крупных из них: Боспор Киммерийский, Ольвия, Херсонес Таврический, Фанагория, Тира, Нимфей, Гермонасса. 

В росиии москва в украине киев в италии непомню 

Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів.

Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.

У середині XVIII ст. освіта тництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.

Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія. Однак починаючи з середини XVIII ст. Академія переживає кризу. Тісно пов'язана з церквою і укомплектована викладачами - представниками духівництва, основну увагу Академія приділяла таким предметам, як теологія, риторика, філософія. Через релігійну орієнтованість і традиціоналізм у навчанні вона ставала нецікавою для молоді.

На відставання Києво-Могилянської академії від вимог часу зауважували передові українські кола. У 60-ті роки XVIII ст. вони неодноразово зверталися до Катерини II з проханням відкрити в Україні університет (Московський університет відкрився в 1755 р.), причому на базі Академії з огляду на те, що вона виникла на основі світської школи. Та цьому проекту не судилося здійснитися, позаяк політика самодержавства була спрямована на викорінення української самобутності. У 1814 р. Академія припинила діяльність як світський навчальний заклад.

«Ярослав одержал победу, самую счастливейшую для отечества, сокрушив одним ударом силу лютейшего из врагов его». - Н.М.Карамзин писал о победе Ярослава над печенегами под Киевом. Ярослав основал в Киеве, на месте своей победы над печенегами, храм святой Софьи, великолепно украсив его фресками и мозаикой; построил там же монастырь святого Георгия и монастырь святой Ирины (в честь ангела своей супруги). Значение Ярослава в русской истории основывается главным образом не на удачных войнах и внешних династических связях с Западом (см. ниже), а на его трудах по внутреннему устройству земли русской. Он много содействовал распространению христианства на Руси, развитию необходимого для этой цели просвещения и подготовке священнослужителей из русских.