Что из названного относится к результатам индустриализации, проводившейся советским государством в 1930-е гг? 1. расширение самостоятельности предприятии. 2. рост числа промышленных предприятий. 3. разрешение аренды мелких и средних предприятий. 4. появление безработицы

2- рост числа промышленных предприятий

Вот:

БОРЬБА КАЗАХСКОГО НАРОДА С ДЖУНГАРСКИМ НАШЕСТВИЕМ

В начале XVIII в. международные отношения в Центральной Азии обостряли агрессивные действия Джунгарского ханства. Наиболее значительное влияние на международные отношения в Центральной Азии в этот период оказывало джунгаро-казахское противоборство.

Наибольшая угроза для казахов в первой половине XVIII в. нависла со стороны Джунгарского ханства. Основная цель на¬шествий джунгарских правителей на территорию Казахского ханства заключалась в подчинении казахских степей своей власти, в захвате кочевий и пастбищ. В выгодное положение, по отношению к казахскому ополчению, джунгар ставило наличие у них артиллерии. Для войны с казахами джунгары покупали вооружение и пушки у русских оружейников.

В конце XVII - начале XVIII вв. хан Тауке направил глав¬ные усилия страны на отражение ойратских набегов, восстановил государственность и сохранил территориальную целостность Ка¬захского ханства. В первой четверти XVIII в. к объединению трех жузов казахов побудили вторжения джунгар. Летом 1710 г. с целью создания единого ополчения против джунгар, в районе Каракумов состоялся первый курултай трех казахских жузов. По решению курултая единое ополчение казахов против джунгар возглавил Богенбай батыр.

После смерти Тауке хана, из-за обособления трех жузов, внутреннее положение в Казахском ханстве становилось напря¬женным и противоречивым. Используя несогласованные действия казахов и свое военное превосходство, джунгарские войска в 1711-1717 гг. оккупировали часть Жетысу. В 1718 году близ Аягуза в трехдневном сражении с джунгарами из-за того, что казахские султаны действовали разрозненно, казахские ополчения потерпели поражение.

Відповідь:

і ж, що здобули її, мали великі та неспокійні національні меншості. Відтак у міжвоєнний період національне питання лишалося нерозв"язаним; із зростанням напруженості між панівними націями та утисненими меншинами воно ставало вибухонебезпечним. А соціально-економічні проблеми, що терзали цей регіон іще з часів імперії, лише поглиблювали гостроту ситуації.

Близько 7 млн. українців, в основному колишніх підданних габсбурзької монархії, виявилися єдиною великою нацією, що тоді не завоювала незалежності. Більшість українців уходили до складу Польщі, решта жила в Румунії та Чехословаччині. Ставши скрізь і особливо в Польщі та Румунії, об"єктом дискримінаційноїполітики, західні українці були пройняті майже нав"язливим прагненням до самоврядування, що, на їхню думку, вирішило б їхні політичні, соціально-економічні та культурні проблеми. Ці сподівання наштовхувалися на асиміляційну політику держав, у яких вони проживали, й тому в житті західних українців протягом усього міжвоєнного періоду панувала національна конфронтація

Пояснення: