Вчем слава и горечь севастополя? коротко и ясно, .

Главная база Черноморского Флота в разгар крымской войны почти не имела сухопутных укреплений. Противники могли с ходу взять Севастополь. Тем более, что Меншиков, не очень заботясь о его судьбе, отступил к Бахчисараю.

Проникновение русских в Сибирь до 17 века

О проникновении русских в Сибирь до 17 века известно многое. Например, покорение Сибири было произведено в рамках двух крупных шагов или стадий: завоевание северных морей (происходило в рамках деятельности Дежнева), а также завоевание южных границ Сибири (происходило в рамках деятельности Пояркова, который вышел на Амур, Охотское море, а также в рамках деятельности Хабарова).  

Нельзя также пропустить массовое заселение русских в Сибирь, строительство острогов, введение ясака, осуществление народной колонизации.  

До 17 века покорение Сибири было частью объединения земель вокруг Москвы, то есть это являлось частью политики Ивана Грозного. И потому покорение начиналось лишь с установления протектората как политического, так и экономического характера над сибирскими землями.  

Иными словами, покорение Сибири является частью царизма в России. Имея проблемы по всем направлениям, царь решил стать властителем Сибири, но в этом были интересы и землевладельцев в том числе (пример: передача соляных копей Строгановым).  

Итоги покорения Сибири были следующими:

- России удалось установить контакт как российского государства, так и русских крестьян с населением Сибири, что обеспечило учреждению развитых форм производства.

- России удалось усмирить разные этнические группы и народы, лишив их экономического благосостояния

Вже в другій чверті XVIII століття було зрозуміло, що царизм не має жодних намірів щодо збереження української автономії, передбаченої ще Березневими статтями 1654 року. Після двірцевого перевороту 1762 року на московський імператорський престол зійшла Катерина II, дружина імператора Петра III, яка одразу спрямувала всі зусилля на посилення влади самодержавства у величезній імперії. Важливим аспектом у політиці імператриці стало так зване «зросійщення ополячених окраїн» (під «окраїнами» царизм вбачав українські та білоруські землі). Такі плани Катерини II не передбачали ні існування козацької держави Гетьманщини, ні козацьких вольностей, ні Запорізької Січі. Коли 1764 року було ліквідовано гетьманщину, а ще через рік — полково-сотенний устрій на Слобожанщині, останнім оплотом української свободи залишалася Запорізька Січ, яку в панівних колах Росії бачили як «кубло бунтівників та бандитів». Царизм лише чекав слушної нагоди для ліквідації козацької вольниці.