Расшифруйте даты " повести временных лет " в год 6370 изгнали варяг за море, и не дали им дани , и начали сами собою владеть , и не было среди них правды , и встал род на род , и была у нич усобица , и стали воевать друг с другом . и сказали себе : поищем себе князя , который бы владел намии судил по нраву. 2. в год олег к радимичам , спрашивая: кому даёте дань ? они же ответили: хазарам . и сказал им олег: не давайте хазарам , но платите мне. 3.в 6423 впервые печенеги на землю и, заключив мир с игорём , пошли к дунаю. 4. в год 6562 преставился великий князь ярослав . ещё при жизни дал он наставление сыновьям своим своим, сказав им: вот я мир этот , сыновья мои ; имейте любовь между собой , потому что вы все братья , от одного отца и от одной матери. 5.в год постави ярослав илариона митрополитом , родом , в святой софии , собрав епископов.

1). 862 
2). 885
3). 915
4). 1054
5). 1051

Объяснение:

Річ Посполита була найбільшою державою тогочасної Західної Європи з населенням 7,5 млн. і загальною площею 815 тис. кв. км. Поляки заселяли лише 180 тис. кв. км цієї території і становили майже половину її населення. Кількість українців, які жили на цій території, не перевищувала 2 млн.

Найвищим станом вважалася шляхта. В Україні до неї належало майже 30 найбагатших князівських родів, які походили від суверенних колись князів із династії Рюриковичів і Гедиміновичів: Острозькі, Сангушки, Чарторийські, Вишневецькі, Заславські та ін. До шляхти належали також багаті нащадки бояр київського періоду, які мали маєтки з 10-15 сіл. Шляхтичів, які належали до найвищої верстви, називали магнатами.

Дрібна шляхта складалася з підданих, які дістали свій статус на службі в кавалерії, охороняючи замки чи кордони. їхніх земель вистачало тільки на те, щоб утримувати сім'ю. Загалом українська шляхта становила 5% усього населення.

Наприкінці XV - на початку XVI ст. шляхта підпорядкувала собі місцеві зібрання - сеймики, а пізніше й загальний сейм Речі Посполитої, якому належала найвища економічна влада у країні. У 1505 р. польський сейм прийняв закон, згідно з яким королю заборонялося без згоди шляхти видавати закони. Після смерті останнього представника династії Ягеллонів (1573) шляхта дістала право обирати короля і визначати його прерогативи.

У тогочасних українських містах проживало до 15% усього населення. Багато міст мали Магдебурзьке право (у німецькому місті Магдебурзі вперше було організовано самоуправління).

В Україні інтенсивно розвивалося велике феодальне землеволодіння: магнатське, шляхетське, церковне. У зв'язку з тим, що на початку XVI ст. у багатьох країнах Європи підвищився попит на продовольство, феодали в Україні почали перетворювати свої володіння на комерційно спрямовані господарства, що називалися фільварками.

З 1557 р. фільварок стає основою магнатського господарства. Селянські землі включалися у феодальні володіння. Право на землеволодіння визнавалося тільки за шляхтою і церквою. Селяни повинні були працювати на панському полі. Така робота називалася панщиною. Якщо у XV ст. панщина становила лише 14 днів на рік, то на середину XVI ст. - два-три дні на тиждень. Окрім панщини селяни повинні були виконувати для пана й інші роботи.

Таким чином, тоді як у Західній Європі кріпосне право відмирало, у Східній Європі, зокрема в Україні, воно посилювалося. Проте рівень кріпацтва в різних регіонах України був різний. Наприклад, у рідконаселених районах, зокрема в Карпатах та Наддніпрянщині, кріпацтва майже не знали. А от у Галичині, на Волині воно набувало жорстокого характеру.

У зв'язку з посиленням експлуатації селян обсяги виробництва зерна значно збільшились. Зерно почали експортувати до Голландії, Франції та Англії переважно Балтійським морем. Водночас у південних районах Речі Посполитої, наприклад у Поділлі, яке розміщувалося далеко від торговельних шляхів, випасали великі стада худоби, а згодом переганяли їх на продаж до Південної Німеччини або Італії.

В економіці України важливу роль відігравав видобуток солі, що здійснювався в Галичині, з чорноморських лиманів та озер. Високого рівня досягла обробка дерева. У лісах працювали цілі села теслярів і столярів, бондарів, стельмахів. Чинбарі шили пояси, сідла, взуття, рукавиці та інші вироби. Здебільшого на привізному металі працювали ковалі, слюсарі, мечники, зброярі. З XV ст. почали виробляти горілку. Промисловість у місті було організовано за цеховим принципом з метою захисту інтересів кожного цеху, а також для контролю за якістю і кількістю вироблених товарів.

Таким чином, наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. на українських землях, які перебували під владою Польщі та Литви, відбувалися значні соціально-економічні зміни. Створювалася нова соціально-класова структура суспільства, зі зміцненням шляхти посилювався кріпосницький тиск і запроваджувалося кріпосне право.

Біля підніжжя скель чути дзвоники від отари вівців та запах ватри. Біля шатра жінка заварює трав’яний чай і варить кашу на вогні.

Чоловік витесує корито для води коням.

Чути сміх дітей біля дерев’яної фортеці:

"Віддайте мені королеву", – кричить хлопчик років семи, тримаючи дерев’яний меч.

"Ні, ти маєш її завоювати", – відповідають зсередини.
Усе це – передфестивальний середньовічний табір у заповіднику Тустань.

Вже завтра тут розпочнеться Фестиваль української середньовічної культури "Ту Стань!", що реалізовується в рамках проекту "Знакові події для української культури" Українського культурного фонду.

Ярема Іванців із дружиною Марією та трьома маленькими доньками живуть тут вже тиждень.

Вони – реконструктори Львівського медієвістичного клубу "Чорна Галич".

Подружжя не просто реконструює добу Середньовіччя, а і досліджує її, намагаючись дещо перенести у ХХІ століття.

Так, наприклад, надають перевагу натуральному одягу, який донедавна шили самі. Тепер це для них робить людина, яка на ньому знається.

А ще – їдять тільки із глиняного та дерев’яного посуду і дітей привчають жити ближче до природи.

Ярема каже, старшій доньці було 3 тижні, коли та вже побувала у такому таборі.

Жити у середньовічних умовах, кажуть, це – шлях до пізнання життя. У місті, мовляв, є багато чинників, які відволікають.

Усвідомлення того, як люди жили колись, допомагає зрозуміти, що можна зробити краще в майбутньому.