Почему несмотря на просчеты советского командования германии не удалось разгромить 1942 г

Расчет был прост. Благодаря внезапности нападения, опыту ведения наступательных боевых действий и мобильности сил Вермахта, уничтожить военную мощь, захватить промышленные районы и природные ресурсы. Войну планировали завершить на Урале. К 1942 году в войну должны были вступить японцы. Несмотря на неудачу РККА им удалось замедлить наступление немецких войск, промышленные предприятия все таки удалось эвакуировать и наладить производство вооружения в тылу. РККА сумела создать резервы и ввести их в боевые действия. А "Немецкая машина" выдохлась и нуждалась в перегруппировке и пополнении. "Блиц криг" провалился. Теперь тактику ведения боевых действий Вермахту нужно было менять коренным образом. Успех зависел от того, успеет ли Вермахт это сделать быстро или нет. Контрнаступление РККА носили спонтанный неподготовленных характер, но цель была одна - не дать Вермахту отдышаться и перегруппироваться. Перегруппировка сил закончилась лишь в 1943 году. К тому времени и РККА заметно укрепилась. Началась эпоха решающих сражени

Кілька разів він брав і вимушено залишав Галич, аж доки в 1238 р. не утвердився в ньому остаточно. Для зміцнення відродженої Галицько-Волинської держави надзвичайно важливе значення мав захист її західних кордонів. Навесні 1238 р. під Дорогичином Данило розгромив тевтонських лицарів Доброжинського ордену, які загрожували його державі, й навіть захопив у полон їхнього магістра Бруно.

1238-1264 рр. Розвиток Галицько-Волинського князівства за Данила Романовича

У 1239 р. Данило знову приєднав до своїх володінь Київські землі. Однак, у період, коли Данило вже відбудував свою державу, на руські землі напали монголо-татари, які після зруйнування в грудні 1240 р. Києва пішли походом на Волинь і Галичину. Данило змушений був визнати залежність від Золотої Орди і платити їй данину. Це дозволило йому захистити князівство від монголо-татарських набігів, відновлювати економіку. Але коритися Данило не думав і готував сили для боротьби проти Золотої Орди.

У руслі цієї антимонгольської політики князь:

- уклав союз з угорським королем;

Пам'ятник Данилу Галицькому у Львові

- уклав союз з Папою римським: Папа обіцяв до Данилу організацією хрестового походу проти монголо-татар, а Данило обіцяв церковну унію з Римом. У 1253 році він отримав від Папи римського королівську корону, однак обіцяна йому до не надійшла;

- організовував війська, укріпляв старі міста і будував нові - заснував Холм і Львів (перша літописна згадка про м. Львів належить до 1256 р.).

Але антимонгольська політика Данила зазнала краху. Татари здійснили похід на князівство і змусили князя знищити відновлені ним укріплення міст. Це справило гнітюче враження на Данила і прискорило його смерть у 1264 р.

Головної своєї мети Данило не досяг - не зміг добитися визволення держави від монголо-татар.

Українська історіографія вважає Данила Галицького одним із най - видатніших руських князів. У надзвичайно складних умовах він зміг перетворити князівство на високорозвинену державу, яку поважали в Європі.

1264-1340 рр. Розвиток Галицько-Волинського князівства за спадкоємців Данила Галицького, поступове політичне ослаблення князівства

При формальному збереженні єдності, князівство фактично розпалося і поступово втрачало колишню велич. У цей період князювали сини Данила - Шварно (1264-1269 рр.) і Лев І (1264-1301 р.), син Лева І - Юрій І (1301-1308 рр.), сини Юрія І - Андрій та Лев II (1308-1323 рр.). Галицько-волинські князі, визнаючи формальну залежність від Золотої Орди, фактично вели самостійну зовнішню політику. Особливе місце у цій політиці відводилося Польщі, Тевтонському ордену та Литві, підтримка яких могла забезпечити незалежність від Золотої Орди.

Андрій та Лев II закріпили політичні стосунки з Литвою династичним шлюбом доньки Андрія та Любарта - сина великого князя литовського Гедиміна (1316-1341 рр.). Цей шлюб виявився однією із передумов литовського панування в українських землях.

Останнім галицько-волинським князем став племінник Андрія та Лева II - Юрій II Болеслав (1325-1340 рр.). Він був українсько-польського походження (мати - сестра Лева II та Андрія, батько - польський князь Тройдент), був охрещений в католицькій вірі й отримав ім'я Болеслав. Коли ж з'явилася можливість зайняти галицько-волинський престол, Болеслав перейшов у православну віру і взяв ім'я Юрій. З його кандидатурою погодилися і бояри, і татари.

Юрій II Болеслав, вихований на традиціях західної культури, здійснював прозахідну політику: сприяв переселенню німців і поляків в українські землі, лояльно ставився до католицтва і його поширення в Україні. Невдоволені бояри отруїли князя. Смерть Юрія II була трагедією для України: він не мав спадкоємців, і престол перейшов до його зятя - литовського князя Любарта.

Галицько-Волинське князівство опинилося у складі Великого князівства Литовського. Боротьбу за українські землі розпочав і польський король Казимір Великий, захопивши у 1349 р. частину Галичини.

У цю боротьбу вступила й Угорщина, яка володіла Галичиною з 1370 по 1386 рік.

Таким чином, після 1340 р. Галицько-Волинська держава припинила своє існування, а українські землі були поділені між сусідніми державами.

Галицько-Волинське князівство, ослаблене боротьбою з татарами, боротьбою між боярами та князями, стало об'єктом агресії з боку сусідніх держав і не змогло відстояти незалежність.

Значення Галицько-Волинського князівства.

- Це друга велика держава на українських землях після Київської Русі, спадкоємиця Київської Русі, що продовжила її культурні традиції.

- Забезпечила високий рівень економічного та духовно-культурного розвитку українських земель.

- Своєю орієнтацією на Захід відкрила доступ в українські землі західноєвропейським культурним впливам

Советской власти независимо мыслящая интеллегенция стояла поперёк горла! И даже людоед Ленин не отважился всю её перестрелять - отправил на пароходе на Запад (не помню, в каком году) . 
Новой власти нужны были глашатаи Революции, и её выбор пал на Максима Горького, А. Фадеева и проч.
Но в рамках дозволенного успешно работали многие творческие работники - футуристы, авангардисты и т. д. Потом, конечно, и до них добрались. Не случайно покончили с собой Есенин и такой гигант, как Маяковский.
Вся история переписывалась заново! И даже подлец и ничтожество Швабрин в повести Пушкина "Капитанская дочь" был назначен ...революционером!
Одним словом, насиловали интеллегенцию, как девку в подворотне.. . Как хотели.

С ТЕБЯ ЛАЙК