Написати яким був б життя у місті і селі 17-18 століттях срочьно!

Міста і села України виникали у різні часи та за різних обставин. Появу перших поселень вчені пов’язують із тим, що давні люди почали обробляти землю. Це, у свою чергу, спонукало їх до осілого життя, тобто до постійного проживання на одному місці. Недарма у давнину слово «село» означало «населене місце» і «поле», «земля». Здавна й донині село — це невелике поселення, більшість мешканців якого займається землеробством і домашнім тваринництвом.

Образ українського села зазвичай пов’язують із чепурними хатами у квітучих садках. Сільська хата була окремою будівлею і стояла посередині садиби, яка зазвичай обгороджувалася плетеним тином чи дерев’яним парканом. Біля хати розміщувалися господарчі будівлі: комори, стодоли, клуні, в яких селяни тримали знаряддя праці, запаси зерна чи інші продукти, домашніх тварин тощо. До селянської садиби належали город та садок. Навколо села розташовувалися поля, праця на яких годувала не лише самих селян, а й мешканців міст.

Міста виникли з появою ремесла і потребою у торгівлі. А відбувалося це так: у разі загрози ззовні поселення обгороджували оборонними валами і мурами. Давньослов’янське та російське слово «город» якраз і відображає цю особливість — наявність захисного огородження. Давні міста світу мали певні властивості: щільність забудови, наявність головної площі та вулиць, замощених бруківкою. Оця давня традиція — мостити вулиці каменем — залишилася в основі українського слова «місто». Тому жителів міст називали міщанами, або городянами. Ними ставали ремісники, купці та люди, що виконували певні послуги, наприклад, візники, вантажники, цирульники (перукарі), домашні слуги, і зрозуміло, правителі та інші знатні люди.

Із прийняттям християнства центром кожного українського села і міста стала церква, яка будувалася на пагорбі або на іншому найвищому місці. Церква була найбільшою будівлею та головним місцем зібрань населення, сховищем цінностей, притулком у разі ворожих нападів. Тоді дзвіницю найчастіше розташовували окремо і використовували як вартову вежу, аби стежити за наближенням ворога.

С1789 г. во франции происходили революционные изменения. в 1794 г., после свержения якобинской диктатуры, установился шаткий режим директории. его черты: •финансовый кризис, инфляция, стремительный рост цен; •отсутствие компромисса между различными политическими силами во франции, политическая борьба и заговоры; •французы во многом устали от последовавшей вслед за революцией внутренней нестабильности и желали сильной власти; •основных успехов в этот период франция добивалась на военном поприще: рост популярности военных на фоне неспособной справиться с внутренними проблемами директории. политические круги все больше задумывались об устранении непопулярной директории и установлению более жесткого политического режима, который при поддержке армии смог бы добиться порядка в стране. события ноябрь 1799 г. – переворот 18 брюмера (о перевороте). популярный генерал наполеон бонапарт свергает правительство, разгоняет законодательное собрание; устанавливается правительство из трех консулов – бонапарта и бывших членов директории, готовивших переворот: аббата сийеса и роже дюко. декабрь 1799 г. – принятие конституции, согласно которой наполеон стал первым консулом, всей полнотой власти, отодвинув на задний план союзников (конституция 1799 1800 г. – создание банка франции (существует до сих пор), стабилизация финансовой ситуации в стране. .

Кон­суль­ство и об­ра­зо­ва­ние на­по­лео­нов­ской им­пе­риипредыс­то­рия

с 1789 г. во фран­ции про­ис­хо­ди­ли ре­во­лю­ци­он­ные из­ме­не­ния. в 1794 г., после свер­же­ния яко­бин­ской дик­та­ту­ры, уста­но­вил­ся шат­кий режим ди­рек­то­рии.

его черты: •фи­нан­со­вый кри­зис, ин­фля­ция, стре­ми­тель­ный рост цен; •от­сут­ствие ком­про­мис­са между раз­лич­ны­ми по­ли­ти­че­ски­ми си­ла­ми во фран­ции, оже­сто­чен­ная по­ли­ти­че­ская борь­ба и за­го­во­ры; •фран­цу­зы во мно­гом уста­ли от по­сле­до­вав­шей вслед за ре­во­лю­ци­ей внут­рен­ней неста­биль­но­сти и же­ла­ли силь­ной вла­сти; •ос­нов­ных успе­хов в этот пе­ри­од фран­ция до­би­ва­лась на во­ен­ном по­при­ще: рост по­пу­ляр­но­сти во­ен­ных на фоне неспо­соб­ной спра­вить­ся с внут­рен­ни­ми про­бле­ма­ми ди­рек­то­рии.

по­ли­ти­че­ские круги все боль­ше за­ду­мы­ва­лись об устра­не­нии непо­пу­ляр­ной ди­рек­то­рии и уста­нов­ле­нию более жест­ко­го по­ли­ти­че­ско­го ре­жи­ма, ко­то­рый при под­держ­ке армии смог бы до­бить­ся по­ряд­ка в стране.

со­бы­тия

но­ябрь 1799 г. – пе­ре­во­рот 18 брю­ме­ра (о пе­ре­во­ро­те). по­пу­ляр­ный ге­не­рал на­по­ле­он бо­на­парт свер­га­ет пра­ви­тель­ство, раз­го­ня­ет за­ко­но­да­тель­ное со­бра­ние; уста­нав­ли­ва­ет­ся пра­ви­тель­ство из трех кон­су­лов – бо­на­пар­та и быв­ших чле­нов ди­рек­то­рии, го­то­вив­ших пе­ре­во­рот: аб­ба­та сий­е­са и роже дюко.

де­кабрь 1799 г. – при­ня­тие кон­сти­ту­ции, со­глас­но ко­то­рой на­по­ле­он стал пер­вым кон­су­лом, об­ла­да­ю­щим всей пол­но­той вла­сти, ото­дви­нув на зад­ний план со­юз­ни­ков (кон­сти­ту­ция 1799

1800 г. – со­зда­ние банка фран­ции (су­ще­ству­ет до сих пор), ста­би­ли­за­ция фи­нан­со­вой си­ту­а­ции в стране.

1801 г. – кон­кор­дат (со­гла­ше­ние) между фран­ций и ка­то­ли­че­ской цер­ко­вью, нор­ма­ли­за­ция от­но­ше­ний, ис­пор­чен­ных в ре­зуль­та­те ре­во­лю­ции.

1802 г. – на­по­ле­он объ­явил себя по­жиз­нен­ным кон­су­лом.

1804 г. – при­ня­тие граж­дан­ско­го ко­дек­са, по­вли­яв­ше­го на си­сте­му граж­дан­ско­го права во всем мире (из­вле­че­ния из ко­дек­са).

за­клю­че­ние

в мае 1804 года на­по­ле­он в при­сут­ствии рим­ско­го папы ко­ро­но­вал­ся в ка­че­стве им­пе­ра­то­ра на­по­лео­на i. на этом за­кон­чи­лась 12-лет­няя ис­то­рия пер­вой фран­цуз­ской рес­пуб­ли­ки. на­ча­лась новая эпоха в ис­то­рии фран­ции – пер­вая им­пе­рия.